Моніторинг земних змін

Тут зібрані з різних джерел повідомлення і факти, які свідчать про те, що на Землі відбуваються значні геологічні і кліматичні зміни, і про настання в найближчі роки Зсуву Полюсів в зв'язку з черговим наближенням Планети X, Нібіру. (згідно з http://www.zetatalk.com/)

Короткі повідомлення зібрані тут походять з мас-медіа, теле і радіо новин, Інтернету, etc.

------

Earth Changes Monitoring

Facts gathered here from various sources indicate that major geological and climate changes are happening on Earth, which herald a Pole Shift in near future due to rearrival of Planet X aka Nibiru. (according to http://www.zetatalk.com/)

Short notes collected here come from mass media, television and radio news, Internet, etc.

Articles by Year - Статті за роками

Шукати в цьому блозі

Завантажується...

неділя, 10 січня 2010 р.

2006

Cічень 2006

■ УРЯД: В 2018 американці знову полетять на Місяць
січень 2006
NASA офіційно оголосила, що в 2018 році американці зновуполетять на Місяць. Повернення на супутник Землі коштуватиме американцям 100 міль’ярдів доларів. Шанс взяти в місячній експедиції мають четверо астронавтів. Перед тим як вони вирушать в політ, NASA запустить на навколоземну орбіту величезний модуль-двигун, завдання м якого буде вирвати майбутній космічий корабель з поля земої ґравітації.  Разом з двигуом а орбіту полетить частиа корабля, яка буде приземлятися а Місяць. А на орбіті ці обидва модулі почекають капсулу з командою. Тоді всі частии корабля з’дають і розпочеться подорож на Місяць. Через кілька днів польоту астронавти висадяться на супутнику і залишаться там на сім днів. це буде перша висадка людини на Місяць після місії “Аполло 17” в 1972. Польоти на Місяць планують також інші космічні аґенції. Перший китаєць може ступити на місячну поверхню в далекому майбутньому – після 2020 року. японія хоче збудувати базу на Місяці в 2025 році. Трохи скромніші плани має Індія, яка в 2008 році хоче запустити супутник, що вийде на орбіту Місяця. Своєю чергою Європейське Космічне Аґентство свій супутник на орбіту Місяця запустило вже в 2003 році. під час місії 2018 року NASA хоче збудувати базу на південному полюсі супутника. На думку науковців біля полюса можуть бути запаси льоду, з яких астронавти могли би брати воду, кисень і водень. Політ на Місяць і будівництво там бази мають довести, що люди можуть жити далеко від Землі, використовуючи привезені з собою запаси і місцеві ресурси. Це дуже важливо перед польотом на Марс, на поверхні якого земляни, якщо долетять туди, змушені будуть провести мінімум 500 днів.

■    ПОГОДА:
1 січня, 2006
    Лісові пожежі в Австралії. Спека 44°С. Цей рік в Австралії найспекотніший за всю історію.
    Сніг і морози в Саудівській Аравії.
    Температури в Україні перевищують кліматичну норму на 5-9°С – Гідрометцентр.
    Європу завалило снігом, сніговий покрив стоновить 30см. (Британія, Франція, Іспанія, Франція, Німеччина, Польща).
    Японія потерпає від сильних снігопадів.
    Повені в штаті Каліфорнія, сильні снігопади в Ореґоні.

■    2 січня, 2006: Землетрус силою 7,5 балів за шкалою Ріхтера стався в південній Атлантиці біля Сендвічевих островів на схід від Арґентини.

■    3 січня, 2006: Землетрус силою 7 балів за шкалою Ріхтера на півдні Тихого Океану.

■    3 січня, 2006: Західна Європа (Німеччина, Франція) потерпає від хутовин.

■    TOP NEW – ПІДСУМКИ 2005: Рік стихійних лих
Рік, що минає, ввійде в історію як рік природних катаклізмів, терактів і рік смерті нашого улюбленого Папи Івана Павла ІІ.
29 грудня 2005 – 5 січня 2006
Розпочався 2005 рік не надто вдало. Новорічний настрій багатьом мешканцям нашої планети зіпсувала сама матінка-природа, яка наслала на країни Південно-Східної Азії смертоносне цунамі, яке забрало життя понад 230 тисяч людей і змусило ще 1,5 мільйона залишити домівки в 12 країнах. Вочевидь, 2006 рік багато з них зустрічатимуть без даху над головою, потерпаючи від холоду і голоду. Як кажуть, як зустрінеш Новий Рік, так його і проведеш. І справді, не встиг світ оговтатися від цунамі, як Землю поглинули урагани і землетруси. Так один за одним урагани спустошували Сполучені Штати, Кубу, Мексику і інші країни в Мексиканській затоці. Тисячі життів забрав ураган Катріна, який виявився одним з найстрашніших стихійних лих за всю історію Америки. В жовтні природа наслала на Пакистан потужний землетрус, внаслідок якого загинуло близько 80 тисяч людей. та з іншого боку – всі ці лиха змісили людство знову заговорити про ґлобальне потепління і шукати нових шляхів розв’язання цієї проблеми. Щоправда, поки безрезультатно.

■    5 січня, 2006: В Індії випало понад 2 метри (два метри!) снігу.

■    6 січня, 2006: В Японії випало 4 метри снігу!!!. Опади тривають і сніговий покрив може сягнути 7 метрів!

■    7 січня, 2006: Понад 11 мільйонам людей загрожує голодна смерть в Центральній Африці внаслідок посухи.

■    7 січня, 2006: Сильні снігопади в Індії і Японії, а також у Китаї. Це найхолодніша і найсніжніша зима в Китаю за останні 20 років.

 ■    7 січня, 2006: Землетрус силою 4,5 бали за шкалою Ріхтера в Греції.


■    ЗЕМНІ ЗМІНИ: Земля не тільки тепліє, але й темніє
січень 2006
Науковці вважають, що за останні роки кількість сонячного світла, яке досягає поверхні Землі, скоротилась на 20%. Причина – забруднення атмосфери, яке сприяє збільшенню хмарності. Хмари відбивають випромінювання і допомагають вкумулювати тепло, яке випромінюється поверхнею землі, але вони також перешкоджають надходженню сонячної радіації. Ефект ґлобального затемнення може серйозно вплинути на багато аспектів життя на планеті: від труднощів з використанням сонячної енерґії до зміни веґетаційного періоду у рослин. Кліматолоґ Джим Хенсен з НАСА підтверджує, що протягом останніх кількох років кількість сонячного випромінювання, яке досягає поверхні Землі, скоротилась. Він каже, що дані спостережень на ста метеостанціях світу свідчать про те, що кількість сажі в атмосфері вдвічі більша, ніж раніше.

■    TOP NEW – KATHRINA: Рятівники США забирають допомогу.
січень 2006
Рятівники США хочуть забрати в тисяч мешканців Флориди допомогу, яку видали після урагану
Федеральне Аґентство з надзвичайних ситуацій заявляє, що погарячкувало з фінансовою допмогою в перші дні після траґедії. Чиновники надіслали 7 600 мешканцям штату Флорида повідомлення з проханням повернути кошти на суму понад 30 мільйонів доларів. Представник Аґентства Джим Хомстад пояснив, що інформацію скерував американцям, які отримали крім допомоги, страхове відшкодування. За законом, Аґентство не може дублювати виплати в межах страхового відшкодування. Хомстад також визнав, що в окремих випадках повідомлення отримали люди, яким допомогу дали через помилку в обчисленнях і списках постраждалих. Розмір одноразової виплати в деяких випадкаї сягав 50 тисяч доларів. Коли з’ясувалось, що мільйони доларів дали шахраям, які надіслали в Аґентство заяви з проханням допомогти їм, знедоленим, орґанізація опинилась під шквалом критики. Деякі люди подавали прохання з тих округів, які ураган навіть не зачепив, і отримали фінансову виплату. В цей час інші люди, які справді постраждали, чекали на допомогу. Конґрес розпочав розслідування щодо шахрайства за запитом демократа Білла Нельсона з Флориди, в офіс якого надійшло чимало скарг від жертв урагану, які не могли дочекатися допомоги. Аґентство поки що відмовляється надавати інформацію про те, хто саме отримав “допомогу” розміром 5,3 міль’ярда доларів після чотирьох ураганів на Флориді, очевидно сподіваючись на порядність людей. Кілька чесних американців таки знайшлося. З 30,28 мільйонів доларів на рахунок Аґентства повернулося понад 5 мільйонів.

■    ЗАХВОРЮВАННЯ: Пташиний ґрип поширюється Туреччиною
10 січня, 2006
В Стамбулі, за розпорядженням місцевого ґубернатора, заборонено продаж курячого м’яса і частково запроваджено карантин в зв’язку з виявленням в місті випадків пташиного ґрипу. Зараз вірус пташиного ґрипу виявлено в 16 провінціях країни. Кількість інфікованих людей зросла до 14. Троє з них, діти, померли. Водночас в спеціальних лабораторіях триває тестування зразків крові блидько 100 осіб, які звернулися до лікарні з симптомами зараження вірусом H5N1. Лише в Стамбулі їхня кількість перевищує 60 осіб.

■    ПОГОДА: Росія рятується від морозів
20 січня, 2006
В зв’язку з сильними морозами в Росії, влада країни може розбронювати частину стратеґічних запасів палива.  Міністр енерґетики пояснив необхідність такого кроку тим, що “низький температурний фон має не локальний, а системний характер: холодно і в Сибірі і в європейській частині Росії, і навіть на півдні”. За даними російської влади, цього тижня в тій країні побито рекорди енерґоспоживання. Минулого тижня сильні морози вдарили в Сибірі, а в середну середньодобова температура в Москві знизилась до 28,8 ґрадусів. Жертвами морозів стали щонайменше 24 особи.

■    TOP NEW – KATHRINA: Тисячі американців зникли безвісті.
20 січня, 2006
Понад 3,2 тисячі людей і надалі вважають зниклими безвісті після урагану Катріна. Загалом зниклими безвісті вважають 11,5 тисяч осіб. Не виключено, що тіла цих людей змило в місцеве озеро або вони досі перебувають під уламками будинків.

■    22 січня, 2006: Провалилась акція з порятунку кита, який заплив в британську Темзу. Кит помер.

■    ТВАРИНИ:
22 січня, 2006
13 дельфінів викинулися на берег в штаті Массачусетс. Причина цього явища залишається загадкою, кажуть еколоґи. Останнім часом кількість випадків, коли морські ссавці викидаються на берег, зростає.


■    TOP NEW – МОРОЗ: “Російські” морози в Європі
19-25 січня, 2006
Арктичний холод в Україні і інших країнах Європи, а також в Росії. Денні температури мінус 22-29°С, нічні – до мінус 32°С. Одеса – 25°С, Крим – 22-29°С. В Росії (Якутія) – 55°С. В Москві – понад 30°С.

■    25 січня, 2006: Через сильну посуху почався голод в Сомалі. Крім Ефіопії голодують Танзанія, Еритрея.

■    25 січня, 2006: Сильні снігопади в Туреччині.

■    27 січня, 2006: Землетрус силою майже 8 балів за шкалою Ріхтера в Індонезії.

■    TOP NEW – МОРОЗ:
27 січня, 2006
Потерпає від сильних морозів Крим. Вперше за останні 50 років замерзла Севастопольська бухта. Втрачено 60-80% врожаю виноградників. До найнижчих, рекордних цієї зими позначок опустились температури в Греції.

■    УРАГАНИ:
27 січня, 2006
Тропічні широти виявляють небувалу активність цього сезону в Атлантиці. Також активізувалися ці процеси в Тихому океані.

■    TOP NEW – МОРОЗ: “Російські” морози в Європі
28 січня, 2006
Таких сильних морозів і потужних снігопадів, як цьогоріч, Старий Світ давно не бачив. Зрештою, і в єропейській частині Росії 40-ґрадусний холод є явищем незвичним… Синоптики кажуть, що надзвичайно сувору зиму спричинив потужний арктичний антициклон. Звучать, втім, і більш екзотичні версії, зокрема про…наслідки застосування метеоролоґічної зброї. Негода стала причиною великої кількості смертей. І в Росії, що нібито звикла до холодів, і в “тепличній” Європі безпритульні люди замерзали просто на вулицях… На північному сході Польщі було зафіксовано рекордно низьку температуру – близько мінус 30°С. Жертвами морозів в Польщі стали понад 100 осіб. В Німеччині, де похолодало до мінус 24, загинуло 5 осіб похилого віку. Кілька осіб замерзли в Чехії. В Румунії жертвами 30-ґрадусного морозу стали 13 осіб. Навіть Туреччина теж потерпіла від зимової негоди. Через потужні снігопади практично відрізано від світу понад вісім тисяч населених пунктів в центральній і східній частині Туреччини. В цих реґіонах не працюють навчальні заклади, скасовано авіарейси. В Стамбулі через снігопади загинуло кількадесят осіб. Через потужні вітри не функціонує поромна переправа між європейською і азійською частинами країни (через протоку Босфор). Пощастило Франції: там всього мінус 10 і жертв наразі немає… Через значне похолодання в Європі зросло споживання ґазу. Настільки, що Польща, Італія, Угорщина, Румунія і Боснія говорять про необхідність економії енерґоресурсів. Низькі температури зумовлені вторгненням арктичного повітря, сформованого над Скандинавією в антициклонах і під впливом сибірського антициклону. З північного сходу Арктики прийшов потужний антициклон. Поморозивши Росію, він накинувся на Європу. Деякі вчені переконані, що причиною всіх бід є людина, через діяльність якої на Землі відбувається ґлобальне потепління. Чому ж тоді так холодно? Влітку, мовляв, буде надзвичайно спекотно, а взимку навпаки – дуже холодно… Є й інші припущення. Дехто вважає, що всі ці заметілі і морози є наслідком експериментів з т. зв. метеоролоґічною зброєю. Прихильники такої версії стверджують, що такі випробування проводять по всьому світі ще з 50-х років ХХ століття. Як приклад наводять різні погодні аномалії, зафіксовані в різних куточках планети, зокрема і ураган Катріна. Серед “творців” урагану називають Китай, який нібито помстився американцям за повені, які вони нібито наслали на Піднебесну. Підозрюють також таємну коаліцію країн Європи, яким морозами тепер “відповідають” янкі. Третій кандидат – Росія. Куди ж без неї?

Лютий 2006
■    ЗЕМЛЕТРУСИ:
6 лютого, 2006
Підземні поштовхи силою 2 бали за шкалою Ріхтера зафіксовані на Закарпатті в 5:00 ранку. Жертв і руйнувань немає.

■    TOP STORY – ПІДСУМКИ 2005: Світ стає небезпечним
9 лютого, 2006
Минулого 2005 року природні катастрофи  забрали життя 92 тисяч людей (більшість під час землетрусу в Пактистані) і завдали шкоди ще 157 мільйонам. Ці дані опублікував підрозділ ООН – Секретаріат Міжнародної Орґанізації стратеґії зменшення наслідків стихійних лих. Порівняно з 2004 роком, стихійних лих стало більше (305 в 2004  і 360 – в 2005). Кількість жертв помітно зменшилась – в 2004 році їх було 244,5 тисячі (здебільшого жертви азійського цунамі). Водночас на 7 мільйонів побільшало людей, на життя яких безпосередньо вплинули природні катаклізми. Збиток, якого завдали стихійні лиха в 2005 році сягає 159 міль’ярдів доларів (92,9 міль’ярдів в 2004). Зростання кількості катастроф пов’язане насамперед зі збільшенням кількості повеней і посух. Повеней в 2005 році проти 2004 було більше на 57%, а посух – 47%. Секретаріат Міжнародної Орґанізації стратеґії зменшення наслідків стихійних лих враховує лише ті природні катаклізми, що забрали життя понад десяти людей і вплинули принаймні ще на 100 осіб, що призвело до потреби в міжнародній допомозі потерпілим.

■    ГОЛОД:
25 лютого, 2006
Понад 11 мільйонів людей можуть померти від голоду в Східній Африці внаслідок посухи.

Березень 2006
■    ПОГОДА: Замість весни – снігопади
6 березня, 2006
Попри те, що на календарі вже березень, однак, глянувши за вікно, цього не скажеш. У зв’язку з сильними снігопадами і вітром на Львівщині оголошено штормове попередження. В ріках басейну Сяну і Дністра очікують зростання рівня води до 1 метра. Через погодні умови автоматтично повністю вимкнулось електропостачання в п’яти населених пунктах на Сколівщині і Дрогобиччині. Президент звернувся до Уряду з закликом вжити заходів для запобігання можливим наслідкам весняної повені. Він наголосив, що ускладнення ситуації через погіршення погодних умов, зокрема сильні опади і промерзання ґрунтів, вимагає додаткових заходів.

■    СОНЦЕ: Стережіться Сонця!
9 березня, 2006
За проґнозами науковців до 2007-2008 року помітно зросте сонячна активність і досягне піку до 2012 року. Нині Сонце перебуває в циклі відносного спокою, але вже найближчим часом цей стан речей зміниться. Щоправда серед вчених немає єдиної думки коли саме почнеться наступний період активності. Є й такі, що стверджують: початку циклу варто сподіватися вже наприкінці 2006 року. Інші проґнозують, що Сонце “прокинеться” наприкінці 2007 – на початку 2008 року. В 2001 році вже спостерігалося значне посилення активності Сонця, а через два роки спалах на ньому порушив роботу кількох космічних апаратів. Майбутня “буря”, за проґнозами, буде на 30 – 50% активніша, ніж минула, і стане однією з найпотужніших в історії Землі. Під час сонячних спалахів відбувається гігантський викид електромаґітного випромінювання в широкому діапазоні – від радіохвиль до рентґенівських і гамма-променів, в космос виділяється до 10 міль’ярдів тонн іонізованого ґазу. За кілька годин він досягає маґнітосфери Землі і викликає маґнітні бурі.

■    ПОВІНЬ: Рекордна повінь
10 березня, 2006
Повінь на річці Ельба б’є рекорди. В кількох північних районах Німеччини рівень води перевищив навіть показники 2002 року, під час т. зв. “повені століття”.  В Чехії вже підбивають підсумки “великої води”, яка залила більшу частину країни.

■    УРАГАНИ: Ларрі вдарив по Автсралії
21 березня, 2006
Північно-східним узбережжям австралійського штату Квінсленд вчора вранці пронісся сильний ураган Ларрі. Швидкість вітру сягала 290 км за годину, але незабаром його сила зменшилась і статус Ларрі знижено до тропічного шторму. Близько 100 осіб отримали різні травми, понад 50 тисяч будинків залишилися без електрики. Кожен другий будинок пошкоджений. Рятівники стверджують, що силою Ларрі може зрівнятися з ураганом Катріна.

    УРАГАНИ: Америка чекає на нову Катріну
24 березня, 2006
Влітку в Нь’ю-Йорку може лютувати потужний ураган, який не поступатиметься силою Катріні, яка торік зруйнувала Новий Орлеан. На думку синоптиків найбільшої в США приватної метеослужби Accu Weather, удар стихії по найбільшому меґаполісі Америки призведе до загибелі кількох тисяч людей. Теперішні умови дуже нагадують ті, що спричинили виникнення сумнозвісного урагану 1938 року. головними передумовами для майбутнього урагану Accu Weather вважає циклічність штормів, особливості атмосферного тиску і температуру води в Атлантиці, яка останнім часом перевищує норму. Синоптики вважають, що новою жертвою руйнівної стихії може стати Новий Орлеан, Маямі і Нь’ю-Йорк. Але більш вразливим, ніж Нь’ю-Йорк, експерти вважають фешенебельний район Гемптонс.

Травень 2006

■   Global warming on other planets
May 07, 2006
Mars, Jupiter, Triton, Neptune, Pluto, and others share the fate of Earth


Jupiter
A new storm and a new red spot on Jupiter hints at climate change, USA TODAY and dozens of other sources explained yesterday. The temperatures are expected to change by as much as 10 Fahrenheit degrees at different places of the globe. At least close to the new spot and to the equator, nothing less than global warming is expected.

Neptune
The climate of Neptune - more precisely its reflectivity - was recently changing. Lockwood and Hammel argue in Geophysical Research Letters, vol. 34 (2007) that the trends on Neptune reveal suggestive correlations of brightness of Neptune with the temperature trends on Earth, indicating their common solar origin - although I am not quite sure whether the sign is as expected.

Triton
Triton is Neptune's largest Moon. Some people believe that it used to be an asteroid. Global warming was detected on Triton. Between 1989 and 1998, the temperature jumped by 5 percent on the absolute (Kelvin) scale. The same relative increase would raise the Earth's temperature by 22 degrees Fahrenheit in 9 years. See thousands of other pages about the global warming on Triton.

Enceladus

Another moon of Saturn's, Enceladus, would be also expected to be frozen and cold. Suddenly, Cassini has informed us that Enceladus generates its own heat. Its high temperatures seem to be incompatible with calculations based on solar energy itself, according to existing models.

Saturn

Saturn itself has a rather warm southern pole, and the temperatures in that region suddenly jumped by 3-5 Kelvin degrees. Well, it's warm because it's been exposed to sunshine for quite some time but the magnitude of the temperature jumps is not trivial to calculate.

Pluto
What's going on with Pluto? Well, yes, your guess is right. There is global warming on Pluto. Pluto's atmospheric pressure has tripled in 14 years, and the associated increase of temperature is estimated to be around 3.5 Fahrenheit degrees, despite the motion of Pluto away from the Sun.

Mars

Of course, the global warming on Mars is a well-known story. Between 1975 and 2000, Mars warmed up by 0.65 Celsius degrees, much faster than Earth: see Nature 2007. The warming has been used by this blog to discover the Martians. More seriously, we have explained that the dramatic and speedy melting of the Martian icecaps is caused by the greenhouse effect. 95% of "their" atmosphere is made of carbon dioxide; that's slightly more than 0.038% of our atmosphere.
The warming trend on Mars is undeniable. Some people have tried to blame the global warming on NASA's rovers. Such accusations are pretty serious because NASA is already preparing plans to occupy Mars using the greenhouse effect, as ordered by George Bush. ;-)

Venus
This planet doesn't belong to this list of planets where recent warming has been demonstrated. But it is interesting to talk about the greenhouse effect there.
Venus, our planet's evil sister, has already been identified as unusable for life because of ... yes, because of the greenhouse effect that occured in the past. Last month, the Venus express gave us some new hints why Venus has such a thick atmosphere that generated global warming.
Venus' distance from the Sun is about 70% of the distance Sun-Earth. Because of the second power, this means that there is twice as much solar radiation per area over there. Because of the fourth power in the Stefan-Boltzmann law, it means that you expect about 20% higher temperatures in comparison with Earth on the Kelvin scale which would mean, if Venus were a black body, that the temperature would still be still below 100 Celsius. But they are about 470 Celsius on Venus.
Venus is clearly not a black body and the greenhouse effect is important for raising its temperature. But you should notice that Venus' atmosphere has 90 times higher pressure than the terrestrial atmosphere and 96% of it is carbon dioxide! The Earth only has 380 parts per million of CO2, and if you divided it by 90 to get the corresponding fraction of the Venus atmosphere, you get about 4 parts per million. There is more than 100,000 times less CO2 density here than on Venus! If you used a linear relationship between the CO2 concentration and temperature boost, you would see that the expected increase of the Earth temperature due to CO2 is 400 Celsius divided by more than 100,000 which is a few millikelvins - a totally negligible amount! The actual strength of the greenhouse effect on Earth will be stronger - because the first molecules matter more - but it won't be exceedingly stronger. At any rate, when numbers are taken into account, you shouldn't expect any substantial influence of CO2 on Earth.
But let us return to the planets that are known to be currently warming.

Earth
The Earth is currently experiencing warming, too, although a less dramatic one than the previous examples. However, there is apparently a huge difference. The warming on the previous planets and moons was natural. On the other hand, the warming on Earth couldn't evolve naturally: it is caused by the humankind, evil corporations, and their intelligent design, most left-wing scientists believe. The warming trends can't have anything to do with the Sun whose activity is now highest in the last 1000 years: it is unethical to propose that the Sun plays any role, consensus scientists argue.

A comparison
You may ask the consensus scientists: why is there such a difference between the explanations for the warming of the Earth and the other planets and their moons? It's because the Earth is the center of the Universe, they would answer. You could also ask: why do all these planets and moons indicate warming? Shut up, the consensus scientists would answer.
Some of them would tell you that your paradox is resolved by the anthropic principle: the people on Jupiter, Saturn, Pluto, Mars, Triton, and other celestial bodies cannot complain about the anthropogenic global warming because... because these people don't exist! :-)
The debate is over, Al Gore, our prophet, has announced. Terrestrial global warming, caused by the human sins, is no longer a political issue: it is now a spiritual issue. Now it's time to punish the heretics who deny that the Earth as the center of the Universe is special because of the humans who were created to the image of God - and because of their sins and SUVs.
This looks like a story about some silly priests from the 16th century Catholic Church - a story about the Dark Ages that most of us heard in the basic school. But unfortunately, what we are describing here are influential people in the 21st century such as one who delivers a speech on the picture above.
People who believe, much like the Church in the 15th century, that the divine truth is determined by consensus. People who believe that we should prefer awkward hypotheses if they support our spiritual values. People who believe that questions and independent thinking should be silenced. People who will almost certainly write dozens of unsubstantiated comments below this article.
More seriously, I don't claim that the trends observed on all these celestial bodies prove their solar or cosmic origin although the agreement of the signs is suggestive. But what these trends certainly do is to remind all rational people that there is always natural variability on any celestial body as long as it has any structure or internal dynamics and the only questions are the quantitative ones: how large this natural variability is and what effects are the most important ones in driving it. Denying that there is a lot of natural climate change would be extraordinarily silly.

    УРЯД: По супутниках – вогонь!
11-18 травня, 2006
США таємно розробляють проґраму надпотужної лазерної зброї, за допомогою якої можна буде з поверхні Землі знищувати об’єкти в космосі (проект Starfire).

■    TOP STORY – КЛІМАТ: Тепло, тепліше, гаряче!
16 травня, 2006
Дослідницька ґрупа ООН з вивчення ґлобального потепління оприлюднила нові сенсаційні результати досліджень
Донедавна вважалося, що потепліє на Землі не так значно: від 0,6 до 2 ґрадусів протягом 50 років. Згідно з висновками науковців, вже через 40 років у світі стане тепліше на 3-4 ґрадуси. Начебто нічого надзвичайного? Але міжурядова комісія з кліматичних змін опублікувала вражаючі проґнози: 400 мільйонів осіб навіть через таке потепління можуть опинитися перед загрозою голодної смерті: бракуватиме родючих земель і питної води. Попри загальну тенденцію до потепління, яку ми зараз спостерігаємо, реґіональні сценарії зміни клімату є досить різними. Тепер вже немає сумнівів, що ґлобальне потепління відбувається, крижаний покрив Арктики тане. Внаслідок цього потерпатимуть в першу чергу невеликі острівні держави, такі як Мальдіви, - їх затоплюватиме океан. Що стосується України, то ґлобальне потепління фіксується за даними метеостанцій скрізь. В Україні потепління відчувається переважно в холодну пору року, а от влітку температура зростає дуже незначно. З середини минулого століття у нас стало таепліше на 0,2 – 0,6 ґрадуса. За проґнозами українських фахівців на найближчі два-три десятки років, температура і далі поступово підвищуватиметься аж до середини ХХІ століття. Вже через кілька десятків років сніг взимку може стати рідкістю. Тому, напевно, зменшаться площі посівів озимини. Збільшуватимуться площі під бавовник і інші культури субтропічних широт.

■    КЛІМАТ: Ґлобальне потепління – шлях до вимирання
19 травня, 2006
Мільйони людей загинуть через наслідки ґлобального потепління – повені, посухи, нестачу продуктів – ще до кінця ХХІ століття. Такий невтішний проґноз опублікувала британська орґанізація Cristian Aid. Як показало дослідження, тільки від хвороб, викликаних зміною клімату, і тільки в Африці на широтах Сахари загинуть від 162 до 184 мільйонів осіб. Щоб уникнути таких катастрофічних наслідків, автори закликають допомогти найбіднішим районам Африки перейти на використання поновлюваних джерел енерґії – сонця, вітру і води, що також дозволить створити безліч додаткових робочих місць.

■    УРАГАНИ: Нью-Йорк зруйнує ураган
26 травня, 2006
Директор Національного Центру ураганів США Макс Мейфілд стверджує, що Нью-Йорк зруйнує потужний ураган. “Питання чи буде сильний ураган в Нью-Йорку, взагалі не стоїть, питання в тому, коли це станеться”, - зазначає Мейсфілд. Через ураган третьої катеґорії рівень води в деяких районах Нью-Йорка зросте на 8-10 метрів. Вода затопить підземні лінії метро і завдасть серйозних збитків інфраструктурі міста.

    АСТЕРОЇДНА ЗАГРОЗА: Бомбардування з космосу
травень 2006
Американці розсекретили таємну інформацію: щороку на Землю падає небесне тіло діаметром до двадцяти метрів!
Днями науковці виявили астероїд діаметром понад 800 метрів, який наближається до Землі. існує ймовірність того, що 21 квітня 2008 року цей космічний об’єкт під назвою HZ51, може зіткнутися з нашою планетою. Астероїдів в навколоземному просторі налічують сотні тисяч. Астрономи можуть виявити на “дальніх підступах” до Землі тільки досить великі – діаметром понад 6 – 12 тисяч метрів. А от менші, до кілометра в діаметрі, несподівано виявляють вже поблизу нашої планети. Їх важко помітити, бо такі об’єкти погано відбивають сонячне світло, мають темну поверхню. В минулому Земля пережила не одне потужне зіткнення з велетенськими астероїдами і це ставало причиною ґлобальних змін клімату. Так славнозвісний Арізонський кратер діаметром понад кілометр і завглибшки 175 метрів утворився внаслідок падіння лише близько 60-метрової “каменюки”. Більшість науковців схиляються до думки, що як динозаври, так і мамонти вимерли внаслідок ґлобальних катастроф, спричинених падінням на Землю велетенських брил з космосу. Через надпотужні вибухи до атмосфери потрапила велика кількість пилу, який зумовив ефект “ядерної зими”. Клімат на Землі різко змінився, і більша частина тогочасної флори і фауни загинула. До речі остання така катастрофа гіпотетично відбулася не так давно: лише близько 10 тисяч років тому. вона й могла призвести зокрема до ґлобального похолодання і насування льодовиків. Якщо астероїд виявлено, за ним ретельно спостерігають впродовж тривалого часу, щоб точно визначити його траєкторію і дізнатися чи становить він небезпеку для Землі. Тепер розроблено багато технічних проектів, висловлені цікаві ідеї, як відхилити астероїд від земної орбіти. В крайньому разі можна застосувати для знищення такого об’єкта ядерну зброю. Сучасний рівень розвитку техніки дозволяє це зробити.

■    ЗЕМЛЕТРУСИ: Землетрус в Індонезії
30 травня, 2006
Землетрус силою 6 балів за шкалою Ріхтера стався в суботу в районі давньої столиці Індонезії. Кількість жертв вже перевищила п’ять тисяч. На острові Ява було оголошено надзвичайний стан. Близько 50 тисяч індонезійців залишилися без питної води, продуктів і медикаментів. Забезпечити доставку гуманітарних вантажів наразі неможливо, бо пошкоджений аеропорт в Джок’якарті. Понад 100 тисяч осіб залишилися без даху над головою, а ті, чиє житло вціліло, не квапляться додому, боячись повторення траґедії. Незважаючи на дощ, десятки тисяч людей третю ніч провели на вулиці.

■    TOP STORY – КЛІМАТ: На Європу наступають… тропіки
30 травня, 2006
Нові супутникові дані підтверджують небезпеку ґлобального потепління на Землі
На підставі цих даних вчені зробили висновок, що за останні роки зона тропіків значно розширилась і змістилась ближче до земних полюсів. Але такі зміни зовсім не обіцяють нам пишної рослинності і м’якого клімату, бо розширюється субтропічна смуга пустель, тануть шапки гірських льодовиків, а це загрожує зменшенням опадів і посухами. Дослідивши дані за 25 років, фахівці-кліматолоґи помітили, що потоки повітря, які позначають межі кожного кліматичного поясу, змістилися приблизно на один ґрадус широти в напрямку до полюсів. Ці атмосферні течії шириною близько 9 тисяч метрів, одна в північній, друга в південній півкулі, циркулюють з заходу на схід. Вони і є межею між тропічним і субтропічним кліматичними поясами. Їхнє зміщення до полюсів безпосередньо вкахує на ґлобальну зміну клімату. Зокрема, в результаті їхнього переміщення може зменшитись кількість зимових опадів на півдні Європи і в південній частині Австралії. “Тропіки можуть розширюватись, - стверджує д-р. Томас Рейчер з Університету штату Юта, один зі співавторів дослідження. – Якщо це справді так, то разом з цим буде розширюватись субтропічна зона і зона пустель, поширюючись на густонаселені райони середніх широт”. За проґнозами, якщо ці повітряні потоки перемістяться ще на 2 – 3 ґрадуси протягом нинішнього століття, то пустельні обласі, в тому силі і Сахара, розширяться ще на кількасот кілометрів в напрямку до полюсів.

■    TOP STORY – КЛІМАТ: Великий Потоп – 2
червень 2006
Американські науковці, які вже багато років поспіль спостерігають за зростанням рівня світового океану, заявили про небезпеку, що загрожує світові. Виявляється, в останні п’ять років вода на рідній планеті почала прибувати з небезпечною інтенсивністю. Науковці навіть вислювлюють побоювання: чи не очікує часом планету Земля новий Великий Потоп? Світ постійно змінюється, до того ж дуже сильно. Природа на нашій планеті немов перевертається з ніг на голову – стверджують Лорі Міллер з Національного Управління з вивчення океану і атмосфери і Брюс Дуґлас з Лабораторії берегових досліджень Флоридського Університету. Течія Ґольфстрім “міґрує” на північ, що спричиняє аномальне зростання температури води. з кожним роком клімат стає все спекотнішим, власне через це і піднімається рівень світового океану. “Зупинити цей процес поки що неможливо, але його наслідки можуть виявитися катастрофічними” – такий не вельми оптимістичнийй підсумок висувають океанолоґи. Вже через кілька десятків років клімат в Європі може стати значно холоднішим. Це може трапитись внаслідок зміни напрямків течій в Атлантичному океані – про це попереджають британські дослідники. Вони з’ясували, що за останні 50 років течії в Атлантиці помітно змінили свій напрямок, внаслідок чого приплив теплої води в глибини зменшився на 30%. Науковці з Національного Океаноґрафічного Центру виявили, що течії утворені Ґольфстрімом слабшають. Тому вони закликали європейських політиків “готуватися радше до похолодання, ніж до потепління”. Ще серйозніше ставлятьсяя до проблеми ґлобального потепління американці, точніше американські спецслужби. Торік в квітні опублікували дані з таємної доповіді американських спецслужб – “Стратеґія національної безпеки США у випадку різкої зміни клімату”. Якщо вірити цьому документу, то через танення льодовиків вже після 2010 року Голандія і Каліфорнія можуть опинитися під водою, а південь Європи (Середземномор’я), Африку, Центральну і Південну Америки вразить небувала посуха. В Канаді і Росії навпаки, клімат пом’якшає, на якийсь період почне стрімко розвиватись сільське господарство. А водночас в Азії і Північній Америці середньорічна температура впаде більш як на три ґрадуси і клімат Британії, наприклад, стане схожим на клімат Західного Сибіру. А от Скандинавія перетвориться на крижану пустелю. Значно сильніші ніж раніше вітри видуватимуть родючий шар, а в Європі і Північній Америці різко погіршиться врожайність. Кількість опадів там зменшиться втричі і розпочнуться перебої з водою. Натомість в південній півкулі потеплішає на три ґрадуси. Китай позбавиться мусонних дощів, завдяки яким існує його сільське господарство. Зростання рівня океану призведе до засолення більшості джерел прісної води. Такий розвиток подій може спричинити масову еміґрацію з країн, які будуть потерпати від морозу і посухи, боротьбу не тільки за енерґоресурси, але насамперед за придатну для життя територію і прісну воду. Експерти проґнозують, що саме володіння цими ресурсами і здатність їх захистити визначатимуть могутність країн вже в другій половині нинішнього століття.
Ґольфстрім суттєво впливає на клімат Британії, дозволяючи вирощувати пальми на західному узбережжі Шотландії. Без нього клімат в Шотландії був би таким як в Канаді. Комп’ютерне моделювання реґулярно проґнозує зменшення інтенсивності Ґольфстріму в північній частині Атлантики або навіть зміну його напрямку. Внаслідок чого крига в Арктиці може танути швидше і таким чином вода в окенах на півночі Європи стане менш солоною і менш щільною. Є побоювання, що на клімат планети може катастрофічно вплинути зникнення полярної криги. Адже великі крижані поля відбивають сонячні промені і охолоджують планету. Але найсерйозніші побоювання пов’язані з тим, що холодні талі води можуть “відімкнути” Ґольфстрім і навіть всю систему холодних і теплих течій, які отримали назву океанічного конвеєра. Океанічний конвеєр вже зупинявся – 8 200 років тому і 12 700 років тому, коли розпочався Льодовиковий період. У разі припинення циркуляції течій відбудеться середнє зниження температури повітря на 4-6°С. це може призвести до жорстокості погодних явищ в Європі: зими стануть морознішими, а літо – холодним. Водночас науковці зазначають, що попереду ще глибше вивчення і пошук обґрунтованіших доказів.

Червень 2006
■    ТВАРИНИ: Змії пішли в наступ
1 червня, 2006
Мешканці Дніпропетровська потерпають від зміїних атак. Вже кілька днів під дверима квартир мешканців багатоповерхівок звиваються плазуни. Санепідемстанція, комунальні служби міста відмовляються допомогти мешканцям у війні з гадюками. Звідки ті взялися і скільки їх, ніхто не знає.

■    TOP STORY – КЛІМАТ: Ґлобальне потепління чи похолодання?
8 червня, 2006
Температура поверхневих шарів води в Північній Атлантиці дещо знизилась через танення льодовиків
Вже червень, а у нас – майже аномалія: стовпчик термометра покахує 10-12 ґрадусів тепла. В Італії і Німеччині взагалі випав сніг! Чому влітку так холодно і де ж обіцяне ґлобальне потепління? Про це в розмові з В. Затулою, доцентом кафедри метеоролоґії і кліматолоґії КНУ ім. Шевченка.
Аномалія цьогорічної весни і початку літа ще не означає, що клімат змінюється в якийсь інший бік. Ґлобальне потепління є – це наша реальність. Воно спричинене певними антропоґенними чинниками. Якщо конкретніше – то це багато парникових ґазів, які потрапляють в атмосферу від діяльності промислових підприємств. Виявляється це в таненні льодовиків. Дедалі частіше сніговий покрив взимку не формується або тривалість його залягання скрочується. Щодо зміни характеру повітряних течій планетарного пасштабу, то атмосферна циркуляція нині нестабільна. Така тенденція помітна останні тридцять років. А те, що останні кілька років були найтеплішими в історії всіх інструментальних спостережень в Україні, то навіть певні аномалії одного року не перекреслюють тенденцій кількох десятків років. Сніг серед літа випадає не тільки в Італії. Відомі випадки, коли таке траплялося навіть в Саудівські Аравії і Африці. Як на мене, не треба з цього робити якісь надзвичайні висновки. Є певні експериментальні спостереження, які можуть бути фізичним обґрунтуванням такого явища. Так, температура поверхневих шарів води в Північній Атлантиці дещо знихилась. Як не дивно, це пов’язано з ґлобальним потеплінням, таненням льодовиків в цьму океані і відповідно спрямуванням надлишку води в басейни інших океанів. При цьому витісняється на південь північноатлантична течія. Тому зменшується прогрівання повітря над відповідним сектором Атлантичного океану і так зменшується кількість тепла, яке струмує з цих районів до Європи. Опираючись на такі спостереження, кліматолоґи США проґнозують значне похолодання у Великій Британії, Франції і деяких інших країнах. Щодо України, то науковці припускають, що саме тут є тенденція до потепління. Тож, найближчим часом слід чекати потепління як ґлобального явища. Воно буде тривати. Експерти міжурядової ґрупи з питань зміни клімату ІРСС ще в 2001 році переглядали ці проґнози в бік зростання і інтенсивності потепління. Воно буде нерівномірно проявлятись в різних широтах, на різних континентах. Передусім буде помітним в північній     півкулі і, відповідно, в Арктиці. Потепління в ґлобальному масштабі не заперечує можливості певного похолодання чи інших змін клімату в окремих реґіонах. Тобто, що помітнішим є потепління, то більше тануть льодовики. Є припущення, що полярні льоди в Північному Льодовитому Океані до 2050 року можуть взагалі зникнути. Тому ґлобальне потепління є, і ми не в силі його зупинити.

■    МЕТЕОРИТИ: На Норвеґію впав суперметеорит
13 червня, 2006
В Норвеґії впав метеорит, силу удару якого можна прирівняти до хіросімського ядерного вибуху. Надзвичайно сильний поштовх зафіксували кілька сейсмічних станцій, а звук від удару під час падіння було чути далеко. За сім хвилин до падіння політ метеорита сфотоґрафував фермер Петер Бруволд. Вивчивши знімок, дані сейсмолоґів і свідчення очевидців, астрономи дійшли висновку, що небесне тіло рухалось з боку Норвеського моря і врізалось в скелі на півночі країни (на щастя це – безлюдний район Рейсадален в області Тромс). Вважають, що важив метеорит принаймні тонну, але жодного з його уламків поки що знайти не вдалося. Дотепер найбільшим в Норвеґії вважали залізно-кам’яний метеорит Альта – 79-кільоґрамовий камінь, який знайшли в 1902 році.

■    МЕТЕОРИТИ: Небесний “сюрприз”
15 червня, 2006
Падіння метеорита в північній частині країни викликало невеликий землетрус, який зафіксували сейсмостанції. Цей метеорит – невеликий. Такі падають на Землю чи не щороку. Але якоїсь закономірності немає. Буває, що не влучають в планету рік чи два, а буває сиплються по чотири-п’ять за рік. Щоправда більшість таких прибульців люди і не помічають. Поверхня Землі вкрита, як відомо, переважно водою, тож левова частка метеоритів зникає в Світовому океані. На основі того, що відомо про норвеський метеорит можна сказати, що він не вибухнув в атмосфері, а дістався поверхні. Діаметр кратера від падіння метеорита, схожого на цей може становити не більш як 20 метрів. В світі ще не було випадку, щоб метеорит зруйнував місто. Бог нас береже.

■    TOP STORY – КЛІМАТ: Потепління, але не ґлобальне
23 червня, 2006
Науковці з Національного Антарктичного Центру (Україна) завершили роботу над створенням астрофізичної моделі клімату Землі, яка пояснює чому змінюється температура на планеті. Вони дійшли висновку, що наразі зарано говорити про ґлобальне потепління у світі. Ця модель фраховує фактор, якого раніше не брали до уваги – дію на формування клімату космічних променів – сонячних і ґалактичних. Результати дослідження вказують на те, що ґлобальне потепління – перебільшення. Є підвищення температури в окремих районах. До прикладу, в Західній Антарктиді відбувається зростання температури, а в Східній – навпаки, зниження. Отже, не можна робити висновок про початок ґлобального потепління. Тим більше, що протягом життя планети періоди потепління і похолодання вже траплялися не раз. (Дослідження були здійснені переважно в Антарктиді).

■    TOP STORY – КЛІМАТ: США не вірять в парниковий ефект
30 червня, 2006
Адміністрація Буша не бажає визнавати, що люди самі винні в ґлобальному потеплінні
Середньорічна температура на Землі за останні століття зросла на 0,6°С, а в ХХІ столітті вона зросте ще на 2-6°С. Такого потепління на планеті не було ні 400, ні 1000 років тому. Його причина – життєдіяльність людини. Це основні моменти звіту “Реконструкція температур поверхні Землі за останні 2000 років”, представленого наприкінці червня експертами Національної Академії Наук США Конґресові. Для європейців ця інформація звучить банально, а для американців це цілий прорив. Аби ці слова пролунали з високих трибун в Сполучених Штатах, політики воювали рік. В листопаді минулого року з клопотанням провести згадане дослідження до НАН США звернувся Шервуд Белерт, голова ради з науки Палати Представників. Це був його контрудар товаришеві по Республіканській партії Джо Бартону. Останній прославився на весь світ тим, що в 2005р. подав до суду на трьох дослідників клімату – професорів Майкла Манна, Реймонда Бредлі і Малкольма Г’юза. Вони “проштрафилися” тим, що порівняли зміни річних кілець на деревах, льодовикового покриву і росту коралів і ще в 1998 році намалювали ґрафік – “хокейну ключку”. Її “держало” – це крива потепління за 500 років, що різко йде вгору і застигає “гаком” на рівні 1998 року. ця “ключка” настільки вразила в 2001 році Міжпарламентську Асамблею ООН з питань зміни клімату, що та оголосила 90-ті роки найтеплішим десятиліттям за 1000 років. Бартон звинуватив науковців в підтасуванні даних і марній розтраті державних коштів, що пішли на їхнє дослідження. Справа набула розголосу і врешті решт поняття “ґлобальне потепління” в США було дискредитоване і почало асоціюватися з панікерством і політичною аґітацією. Чимало галасу зчинив скандал, пов’язаний з експертом зі зміни клімату НАСА Джеймсом Хенсеном, який в січні 2006 зі сторінок “New York Times” звинуватив адміністрацію Буша в цензурі. За словами Хенсена, департамент Білого Дому зі зв’язків з громадськістю вимагав погоджувати з ним тексти його виступів, лекцій, публікацій на веб-сайті і навіть інтерв’ю щодо ґлобального потепління. Але мабуть найгучнішою стала справа колишнього радника президента Буша Філіпа Куні, відомого лобіста нафтопромисловців. Не маючи наукової освіти, він на свій розсуд редаґував інформацію вчених, що містила попередження про зміни клімату, видаляючи ті місця в тексті, які видавалися йому несерйозними. Так, в проекті одного з офіційних документів Куні викреслив абзац, в якому йшлося про те, що танення льодовиків змінить паводкову модель і стане загрозою для населення. На думку Куні, ця оцінка була “ненауковою і належала до сфери спекулятивних здогадів”. Після витоку цієї інформації радник пішов у відставку і відразу ж отримав місце в найбільшому нафтовому концерні Exxon Mobil. Це відбувалося на тлі торішнього самміту G8, на якому президент Буш, провівши переговори з Тоні Блером, ухилився від прямої відповіді на запитання, чи вважає він зміну клімату результатом діяльності людини.
Уряд США не втомлюється арґументувати, що зміна клімату не така страшна, як її малюють науковці, і тим більше не коштує п’яти мільйонів робочих місць, якими треба пожертвувати для її запобігання. Тому США досі не підписують Кіотський протокол, який зобов’язує країни спільно зменшити викиди вуглекислого ґазу в атмосферу. Другий арґумент Білого Дому (стара пісенька!), мовляв, досі незрозуміло, чи відповідальна людина за ґлобальне потепління, навіть якщо про це говорять авторитетні вчені. Суперечки політиків і нафтових лоббістів, які відстоюють протилежні точки зору на ґлобальне потепління, набувають абсурдних форм. Так, в травні в кінотеатрах США демонстрували документальний фільм “Незручна правда”, знятий колишнім віце-президентом США Альбертом Ґором. Незадовго до прем’єри нафтове лоббі відповіло соціальною телерекламою “Вуглекислий ґаз: вони називають його забрудненням, а ми називаємо його життям”. Дівчинка, яка видуває мильну бульку, видобуток нафти, нічна Тайм Сквер – кліп супроводжується текстом: “Речовини, що виділяють вуглекислий ґаз, звільнили нас від каторжної роботи, вони дають змогу виробляти і перевозити речі, які нам потрібні, і людей, яких ми любимо”. Екран стає чорним. Текст: “Та ось кілька політиків хочуть назвати вуглекислий ґаз шкідливою речовиною. Уявіть, що їм це вдасться, - як тоді виглядатиме наше життя?”. Битві за СО2 не видно кінця. В лютому 2007 ООН опублікує наступний звіт, що змальовує ще похмурішу картину – танення арктичних льодів начебто вже не зупинити. Хто винен вже не запитуватимуть.


Липень 2006
■    ПОВЕНІ: Америку заливає
2 липня, 2006
Лихом в Америці стали нескінченні зливи. Надзвичайний стан у Вашинґтоні тепер поширився і на кілька інших штатів. Наразі відомо про 16 людських жертв сильних повеней на східному узбережжі США. Ще трьох вважають безвісті зниклими. Дощі тим часом заливають окремі райони штатів Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Меріленд і Пенсильванія, де вже оголошено режим надзвичайної ситуації. Блоковано рух на деяких головних маґістралях. Особливо складна ситуація в Пенсильванії, де загрожує виходом з берегів річка Сасквеґанна. Звідси мають евакуювати 150 – 200 тисяч осіб. Негода також поставила під загрозу також запуск шатла “Дискавері”. Існує 60-відсоткова ймовірність, що запланованому запуску на мисі Канаверал можуть стати на заваді погодні умови, зокрема сильний вітер і грози.

■    УРЯД: План охолодження Землі
6 липня, 2006
Вчені, які вивчають проблему ґлобального потепління, вирішили звернутися до екстремальної фантастики, щоб знайти рішення і охолодити Землю. Разом вони сформують “ґеоінженерний план”. Ці проекти опубліковані в різних наукових виданнях здаються нереальними. “Але ми повинні уважно вивчити всі пропозиції і взяти їх до уваги, тому що вони можуть виявитися корисними”, - заявив Ральф Сісероні, президент Національної Академії наук у Вашинґтоні. Всі пропозиції ґрунтуються на тому, що протягом останнього століття планета “розігрілась на один ґрадус вище середнього показника, а у найближчі 50 років температура зросте ще на 3-5 ґрадусів, що призведе до важких наслідків – танення льодовиків, зростання рівня світового океану, інших змін довкілля. Нині Земля поглинає 70% сонячного випромінювання, тому слід щось придумати, щоб знизити цей показник. Ідеї вельми екстраваґантні. Зокрема, Роджер Анцель з Університету Арізони, пропонує розмістити навколо Землі мільйони лінз діаметром 60 см, які відбиватимуть сонячні промені. Знаний кліматолоґ з Колумбійського Університету Воллас Брокер пропонує розсіяти в стратосфері, на висоті понад 15 км частинки сірки, які протримаються на цьому рівні рік-два. Інша пропозиція – спеціальними пристроями перетворювати морську воду на хмари, насичені хлоридом натрію. Реальнішими видаються “наземні” ідеї, такі як створення в морських зонах плавучих штучних острівців білого кольору з поверхнею, яка б віддзеркалювала промені, або покриття пластиковими матеріалами того ж таки білого кольору деяких пустельних районів. Суть всіх ідей полягає у віддзеркаленні сонячного проміння. Є ще одна корисна пропозиція, яку ось уже кілька років реалізовують в деяких зонах Антарктиди. Над океаном розсіюють речовини, які сприяють росту водоростей, що поглинають вуглекислий ґаз. Лауреат Нобелівської премії Пауль Крутцен, наприклад каже, що розпилення сірки обійдеться у 50 міль’ярдів доларів, іншими словами проект нереальний. В свою чергу Ґвідо Вісконті з Університету Акуїли зазначає, що зниження на 5% обсягу сонячної радіації, що поглинається, допоможе знизити на кілька ґрадусів середню температуру на нашій планеті.

■    УРЯД: Атака на астероїди
6 липня, 2006
Астрономи з французького Центру космічних досліджень запропонували збивати астероїди, які загрожують Землі, іншими небесними тілами. Замість того, щоб надсилати до каменя штучний снаряд, науковці радять наперед “впіймати” астероїд середніх розмірів, яким можна буде “вистрелити” в потрібний момент. Щоб такий природний снаряд був весь час доступним, його доведеться помістити в одну з п’яти т. зв. лаґранжевих точок – точок, де сили тяжіння Землі і Сонця тримають будь-яке тіло в рівновазі, не дозволяючи йому зміщуватись. Перед наближенням потенційно небезпечного об’єкта зафіксований астероїд досить буде вивести з рівноваги так, щоб траєкторії двох тіл перетнулися. Після зіткнення астероїди розпадуться на шматки, які також становитимуть небезпеку – і землянам, і навколоземним апаратам. Тому місце зустрічі має бути не менш ніж за мільйон кілометрів від поверхні планети. Щоб добратися туди з лаґранжевої точки, треба буде приблизно вісім місяців – менше, ніж на спорядження повноцінної експедиції з Землі.

■    TOP STORY – ПІДГОТОВКА: Норвеґія створює зерновий запас на “чорний день”
7 липня, 2006

Охороняти ґенофонд рослинності планети будуть вічна мерзлота і білі ведмеді
Прем’єр-міністри скандинавських країн і Ісландії урочисто заклали 19 червня перший камінь у фундамент мабуть найнезвичнішої споруди в світі. На норвезькому архіпелазі Шпіцберґен будують бункер, в якому зберігатимуться зразки всіх відомих людству видів насіння.
НОЇВ КОВЧЕГ ДЛЯ ЗЕРНА
Міністр сільського господарства Норвеґії недарма порівняв проект цього насіннє сховища з Ноєвим ковчегом. Північне королівство вирішило врятувати світ – у разі атомної війни, кліматичної катастрофи, епіфітотій (масового ураження рослин інфекційними хворобами) можна буде звернутися до цих засіків і повернути до життя стратеґічно важливі культури. Ідея сама по собі не нова – на всіх континентах зараз існує 1400 таких депозитаріїв насіння. Але, на думку міністра, ці сховища ненадійні, більшість з них потерпають від нестачі фінансування. Тому до національних насіннєвих банків також звернуться з пропозиціями передати до Норвеґії хоча б пару зерняток зі своїх запасників. Тим більше, що зразки належатимуть країнам, які їх пожертвували. Уряд Норвеґії виділив на проект 3 мільйони доларів, а спеціально створена в 2004 році орґанізація Global Crop Diversity Trust, яка розпоряджається сховищем, оплачуватиме країнам, що розвиваються, витрати за доставку зразків в північні широти.
ТАМ, ДЕ ЗАВЖДИ МОРОЗ
Дістатися туди не так просто – важкодоступне місце за тисячу кілометрів від Північного полюса обрано спеціально. Насамперед тому, що це “природний холодильник”. Навіть якщо системи охолодження сховища зовсім вийдуть з ладу, температура вередині його не перевищить –3,5°С – холод підтримають арктичний клімат і вічна мерзлота. Науковці підрахували, що і у разі драматичної зміни клімату на планеті в цих широтах морози будуть переважати ще років 100. Суворі погодні умови – це ще й додлаткова можливість убезпечити сховище від небажаних відвідувачів, адже працівники з’являтимуться там лише раз на рік, щоб провітрити приміщення. Тому комплекс спланований як таємний військовий об’єкт – залягання в гірській печері на глибині 70 м, метрові завтовшки бетонні стіни, спеціальні двері з кодовими замками, огорожа. А ще – білі ведмеді. Їх офіційно, цілком серйозно назвали охоронцями об’єкта. Отже норвезькі вчені вважають його найнадійнішим ґенетичним банком у світі. Розпочне свою роботу сховище наступного року і зберігатимуться в ньому 3 млн зразків насіння.
ПО ЗЕРНЯТКУ В ДЕНЬ
Дискусії про сховище насіння в льодах Арктики точаться в Норвеґії ще з 80-х років. Багато хто сумнівався в суті самої цієї затії – чи зможе прорости зерно, яке довгі роки зберігається в замороженому вигляді? Аби це з’ясувати провели спеціальне дослідження, яке довело – насіння переживе в такому стані сотні, а деяке – і тисячу років. Global Crop Diversity Trust прагне, щоб в депозитарії були представлені всі стратеґічно важливі рослини, ті які становлять основу раціону землян – рис, пшениця, кукурудза, банан, картопля. Але от лихо – банани і картопля розмножуються не насінням, а паростками, які арктичного морозу певно не витримають. Як їх можна зберегти тривалий часч поки що не придумали. “Ковчег” потрібен не лише для того, щоб врятувати людство від голоду, але і щоб вберегти від зникнення самі рослини. Фахівці кажуть, що однією з серйозних екологічних проблем сьогодення стало скорочення біолоґічної різноманітності. Зникнення загрожує 6% рослин, які є дикими родичами зернових культур, 18% - бобових і 13% овочевих. Розмаїття видів скорочується ще й тому, що фермери дедалі більше надають перевагу продукції біотехнолоґій. Тому дивно було побачити серед донорів арктичного насіннєсховища міжнародні аґроконцерни Dupont i Syngenta, продукція яких, на думку критиків, являє собою не мешу загрозу ніж  кліматична катастрофа.

■    ВУЛКАНИ: Вулкан прокинувся
23 липня, 2006
На Сицилії знову ожив вулкан Етна – найбільший і найактивніший у Європі. 17 липня він викинув каміння і лаву на висоту майже 250 метрів. Виверження триває вже кілька діб, та фахівці заявляють, що його сила не зменшується. Лава обійшла стороною кілька сіл біля підніжжя вулкану. Виверження відбувається з двох кратерів, потік лави має довжину приблизно 1,6 кілометра.

■    ҐЕОЛОҐІЯ: Посеред Африки буде океан
27 липня, 2006
Новий океан розділить Африку на два континенти – такого висновку вчені дійшли, вивчаючи знімки супутника ESA Envisat, який використовує сенсори GPS і датчики сейсмічної активності. Найглибша тріщина з’явилась під час землетрусу в провінції Афар – якраз на стику тектонічних плит. При народженні тріщина мала 60 км завдовжки і до 8 м завширшки. Відтоді вона безупинно збільшується з дуже високою, за ґеолоґічними мірками, швидкістю. Британські вчені вважають, що коли розкол досягне Червоного моря, до нього увірветься вода, перетворивши долину Афар на море, а потім Африканський ріг зовсім відокремиться від решти континенту. Станеться це через мільйон років – зовсім скоро, як на мірки руху континентів. Ну а поки що ґеолоґам залишається спостерігати за проникненням з глибин планети маґми, яка поступово формує дно майбутнього океану.

■    ПОГОДА: Спека в Європі
26-27 липня, 2006
Майже 40 осіб, переважно похилого віку, померло від спеки у Франції минулого тижня. У 53-х з 98 департаментів оголошено “оранжевий” рівень тривоги, 2-й з найвищих рівнів. Париж – 36°С. Для Голандії цей липень може стати найгарячішим в історії країни – температура досягла 36-37°С, середня денна температура за 24 дні липня досягла рекордної позначки 22,3°С (попередній рекорд 21,4°С). Британія підвищила ціни на електроенерґію вслід за Францією і Німеччиною. Лондон – 33°С. Іспанія – роботу найстаршої атомної станції країни призупинили, бо вода стала занадто теплою, щоб охолоджувати реактор. Мадрид – 35°С. Чехія – оператор енерґосистеми СЕРS, найбільший постачальник енерґії в Європі, заявив у вівторок, що перебуває в аварійному стані. Через спеку стався перезапуск електромережі, що спричинило відімкнення електроенерґії Прага – 34°С. Будапешт – 34°С, Відень – 34°С, Барселона – 31°С, Рим – 31°С, Тулуза (Франція) – 36°С, Франкфурт – 35°С, Ізмір (Туреччина) – 35°С.

Серпень 2006
■    ПРОҐНОЗИ: Як не бабахне, то трусоне…
18 серпня, 2006
Британські вчені змоделювали карту ймовірних надзвичайних ситуацій і природно-техноґенних катастроф для всієї Землі. згідно з висновками науковців Брістольського Університету, в найближчі 200 років людству треба бути готовим до землетрусів, змін клімату, повеней, посух і падіння літаків.

■    ПОСУХА: Дайте води!
20 серпня, 2006
Розвиненим країнам і країнам, що розвиваються, загрожує брак води, попереджають еколоґи. Зміни клімату, погане використання ресурсів – все це призводить до погіршення якості води навіть у найрозвиненіших країнах, попередив Всесвітній Фонд дикої природи. В Європі країни атлантичного узбережжя потерпають від посух, а через інтенсивний туризм і іриґаційне сільське господарство постає загроза водним ресурсам Середземномор’я. Деякі з найбагатших міст світу (Нью-Йорк, Г’юстон, Сідней, Лондон) витрачають більше води, ніж можуть отримувати природним чином. Фонд закликає до економнішого використання води у світі і збереження наявних водних ресурсів.

■    КЛІМАТ: Чекайте ґлобального… похолодання!
31 серпня, 2006
Ґлобальне похолодання, яке може початися на Землі вже за 50 років, зміниться потеплінням аж на початку ХХІІ століття, вважають науковці Головної астрономічної обсерваторії російської Академії Наук, покладаючись на дані дослідження сонячного випромінювання. “На підставі наших досліджень ми розробили сценарій ґлобального похолодання клімату Землі до середини цього століття і настання чергового 200-річного циклу ґлобального потепління клімату на початку ХХІІ століття” – каже завідувач сектору космічних досліджень Головної обсерваторії російської АН, доктор фіз.-мат. наук Хабібулло Абдусаматов. Він нагадав, що раніше вчені Пулковської обсерваторії дійшли висновку, що в 2012 – 2015 роках почнеться повільне зниження температури Землі, яке досягне мінімуму в 2055 – 2060 роках. Температура за 50 років може знизитись до т. зв. “Маундерівськог мінімуму”. Таке вже було в другій половині ХVІІ століття. Тоді в Голандії промерзли всі канали, а в Ґренландії через насування льодовиків люди були змушені покинути деякі поселення. За словами Абдусаматова, новим доказом наблження ґлобального похолодання стали результат дослідження закордонних колеґ. “Західні колеґи повідомили, що в 2003 – 2005 роках спостерігалося деяке охолодження верхніх шарів Світового океану, що цілковито відповідає результатам наших досліджень. Зниження ґлобальної температури почнеться в 2012 – 2015 роках. Кіотські ініціативи щодо порятунку планети від парникового ефекту варто відкласти до кращих часів. Ґлобального теплового максимуму на Землі вже досягнуто, далі ґлоабльна температура Землі і без Кіотського протоколу піде на спад до кліматичного мінімуму”.

■    TOP STORY – ПРОҐНОЗИ: Азія, яка зникає…
31 серпня, 2006
Згідно х проґнозами еколоґів, невдовзі найгустонаселеніший в світі реґіон зазнає численних катаклізмів. Пустелі захоплять велику частину території Китаю, в Банґладеш і Індії океан затопить прибережні території, де тепер живуть мільйони людей. в реґіоні бракуватиме питної води. Довершують апокаліптичну картину проґнози щодо потужних тайфунів і циклонів, які “прасуватимуть” Індонезію… Все це може статися вже найближчими десятиліттями. Зведений проґноз для Азії зроблено на підставі досліджень “Ґрінпіс”, ІРСС, WWF, WFP. Тож думки науковців загалом збігаються: потепління і танення льодовиків спричинять ґлобальні зміни клімату у світі. В тихоокеансько-азійському реґіоні наслідки потепління будуть дуже відчутними. Там живе переважна більшість населення планети. Є проґнози, що до 2050 року в Північному Льодовитому океані крига зникне взагалі. Це призведе до зростання рівня Світового океану, внаслідок чого будуть затоплені прибережні території багатьох країн, зокрема в Азії. Протягом ХХІ століття рівень Світового океану може зрости, за різними проґнозами, на 7-9 сантиметрів. Океан мохе затопити численні території Банґладеш, Індії, Китаю. Та водночас проґнозують і дефіцит опадів, питної води. цьому тежє пояснення: зменшуватиметься циркуляція вологих повітряних мас з північніших широт, адже там теж стане тепліше. Віддалені від океанів райони Середньої Азії внаслідок зменшення такої природної “вентиляції” можуть зазнати тривалих посух. Україні серйозна зміна клімату, як і значне потепління, не загрожує. Чорне і Азовське моря є внутрішніми, пов’язаними зі світовим океаном низкою проток. Та й берегова лінія не настільки низька, щоб море затопило значні площі. Звичайно, зміни клімату і підтоплення будуть, але далеко не такі катастрофічні, які проґнозують для Азії. На ниших теренах значно більші впливи мають повітряні маси з Атлантики, а не ті, що формуються над Чорним морем. Взимку на нашу територію можуть проникати повітряні маси арктичного походження. Погодні фронти, які формуються над Малою Азією і в тропічних широтах, фактично не впливають на погоду в Україні. Щодо води. це може здатися дивним, але Україну зараховують до країн з дуже обмеженими ресурсами питної води. в колишньому СРСР за забезпеченістю питною водою ми були на передостанньому місці після Туркменістану. У разі певних змін клімату деякі реґіони, зокрема південь і схід, можуть зазнати посух. Відповідно, може зменшитись кількість опадів і в центральних областях. Це дуже тривожна тенденція.


Вересень 2006
■    ПОГОДА: Каштани знову… зацвіли
1 вересня, 2006
На вулицях Києва знову цвітуть каштани. Такецвітіння – явище небажане. Квіткові бруньки закладаються влітку, в рік що передує цвітінню. Якщо ж рослини зацвіл передчасно, то навесні вони, звичайно розквітати не будуть. Чому бруньки всіх рослин не розкриваються восени? Всі передумови для цього є – світло, волога, тепло. Річ у тім, що лстя синтезує біолоґічно активні речовини, які гальмують цей процес. Якщо подіяти на листок високою температурою і ґазами (саме це відбувається в Києві), асиміляційний аппарат листка починає погано функціонувати, зрештою листок засихає і припиняється снтез. Та від кореневої системи протягом всього року надходять стимулятори росту. Отже, передчасне цвітіння – наочне свідчення порушення балансу біолоґічної системи рослини.

■    TOP STORY – СПОВІЛЬНЕННЯ ОБЕРТАННЯ: А доба – 25 годин !
8 вересня, 2006
Науковці хочуть скасувати міжнародне правило, за яким до року періодично додають одну секунду для синхронізації атомного годинника з астрономічним часом. Це питання наразі розглядає Міжнародний союз електрозв’язку. Замість високосної секунди, яку запровадили в 1972 році і додавали вже 23 рази, вони пропонують дочекатися коли атомний хронометр випередить реальний час на одну годину, а тоді одноразово збільшити тривалість однієї доби до 25 годин. На думку фахівців, це може статися приблизно в ХХІІІ столітті. Нові правила належить узгодити до 2007 року, а остаточно відмовитися від високосної секунди передбачено в 2010 році. така реформа пов’язана з тим, що часта корекція часу шкодить роботі телекомунікаційних компаній, підвищуючи ризик збоїв в роботі електронних приладів.




■ УРЯД: NASA ЗМІНЮЄ МІСІЮ
Коментарі” вересень 2006
Аґенція заморожує проґрами вивчення Землі, аби не дратувати Адміністрацію Буша
“Розуміти рідну планету і захищати її; вивчати Всесвіт, вести в ньому пошук життя; надихати нові покоління дослідників…” – так звучить виклад місії Національої Аерокосмічої Аґеції США. Хто б міг подумати, що ця фраза, яка зазвичай не привертає особливої уваги, стане предметом скадалу.
Вищенаведене формулюваня місії НАСА було актуальне остані чотири роки. В документах, що стосуються бюджету і стратеґічного планування діяльності НАСА на 2007 рік, місію аґенції викладено вже по іншому – “надалі втримувати першість в освоєнні космосу, наукових відкриттях і дослідженнях в галузі аеронавтики”. На “розуміння і захист” рідної планети тепер наввіть натяку немає – ці слова було вилучено, тихцем, так що більшість з 18 тисяч співробітників НАСА помітили це тільки зараз, хоча місія в новій редакції існує ще з лютого. Рядок про “розуміння і захист” було вилучено без обговореня з вчеими і співробітиками – такий вже стиль управління нинішнього керівника НАСА Майкла Ґріффіна – все вирішувати “нагорі”, спускаючи вниз лише розпорядження.
Офіційний представник НАСА Девід Стейц переконаний, що “канцелярську” місію НАСА виклали по новому, аби вона більше відповідала проголошеним в 2004 році президентом Джорджем Бушем планам відправити в найближчому майбутньому пілотовані кораблі на Місяць і Марс. Але співробітики НАСА вбачають в новій редакції місії значно серйозніші причини. Доктор Джеймс Хенсен, керівик Іституту досліджеь космосу імені Ґоддарта зауважує, що усунення злощасного рядка пов’язане з прагненням Білого Дому вивести з поля зору аґенції проблеми ґлобального потепління. “Вони чітко дають зрозуміти, що мають повноваження вносити поправки у визначені президентом завдання НАСА, і воліють аби НАСА займалося тим, від чого у них не виникає проблем”, - заявляє вчений. Сам Хенсен є для НАСА “проблемним” співробітником. Промислове лоббі, а також представники Республіканської партії критикували його за участь в кампаніях еколоґів, а також за підтримку сенатора Джона Керрі під час президентських виборів в 2004 році. В січні цього року Хенсен звинуватив адміністрацію Буша в цензурі наукових публікацій щодо змін клімату. Не тільки Хенсен, а й інші наукові співробітники НАСА вважають, що внесення поправок в місію аґенції вплине на пріоритети її дяльності. “Якщо чітко зазначено, що наша робота полягає в тому, аби захищати планету, легше доводити, що наша діяльність іде в правильному напрямку”, - каже Філліп Рассел, ветеран НАСА з 25-річним стажем. Доводити випадає насамперед Конґресу, який виділяє НАСА федеральні гроші.
Наслідки цієї словесної казуїстики для наукових пріоритетів аґеції виразились в грошовому еквіваленті. Якщо в 2004 році бюджет проґрами НАСА з дослідження зміни клімату становив 1,32 міль’ярди доларів, то на 2007 рік його урізано більш ніж на 20% - до 1,02 міль’ярдів доларів. Це при тому, що науково-дослідна робота на базі систем супутникового спостереження, названа в НАСА “місією до планети Земля”, завжди забирала тільки десяту частину бюджету аґенції. Скорочення бюджету поставило під загрозу майже всі проекти, пов’язані з вивченям ґлобального потепління. Скасовано запуск вже збудованого супутика, який повинен був повідомляти про кількість сонячної енерґії, яку відбиває і поглинає поверхня Землі. На два з половиною роки відкладено проґраму вимірювання рівня опадів, в межах якої планувалося замінити дослідний супутник, який відпрацював свій термін. Відкладено запуск ситеми супутників для вивчення полярних реґіонів планети. Якщо в 2004 році НАСА ставило перед своїми вченими завдання розробляти пропозиції щодо інших космічних місій, спрямованих на вивчення Землі, то зараз оголошено, що принаймні до 2008 року такі пропозиції навіть не розглядатимуться.
Концентрацію зусиль і ресурсів НАСА на виконання президентської директиви про відправлення екіпажів на Місяць і Марс на шкоду іншим дослідницьким проґрамам незалежні експерти називають божевіллям. На їхню думку, за такої політики статус космічної супердержави може перейти до Європи. Останній залишилося успішно запустити бодай один супутник в межах проґрами “Жива планета” – і місію захищати Землю від потепління буде повністю покладено на неї.


УРЯД: Охочі у космос є?

Уляна Івашків, "Поступ", 2006

Незабаром космонавтика може пере¬творитися на високоприбуткоіий біз¬нес, а Гагаріним зможе стати кожен. За розвиток косміч¬ного туризму взяли¬ся Росія та США.
"Світ такий тісний", - так, мабуть, часто думають багатії, від¬почиваючи в Єгипті, на Мальті чи в Туреччині на курортах, які для них уже давно не є такими загад¬ковими, як це рекламують турнатщ агентства. "От би в космос полетіти", -з'являється тоді божевіль¬на думка.
Та схоже, що ці, ще дитячі мрії не такі вже й божевільні та нездійсненні (звичайно, якщо у вас є гроші). Адже за розвиток космічного туризму взяли¬ся провідні країни світу. Щоправда, вибір поки що обмежений - Марс, Місяць та польоти на орбіту. Зре¬штою, й ціни не тішать. Та оскільки закордонні куро¬рти стають дедалі небез¬печнішими через постійні вибухи, діватися скоро буде нікуди.

Дороге задоволення

Із пропозицію про польоти туристів навколо Місяця до "Роскосмосу", російського космічного агентства, звернулася ко¬рпорація "Енергія", яка за¬ймається будівництвом ко¬смічних апаратів. Як попе¬редньо планують, спочат¬ку космічного туриста буде доправлено на Між¬народну космічну станцію (МКС), а після цього він із двома космонавтами-професіоналами облетить Місяць на відстані 100-200 кілометрів від його поверхні. Та щоб усе це організувати, як повідом¬ляє BBC, опираючись на слова заступника керівни¬ка "Роскосмосу" Ніколая Моісеєва, потрібна "ціл¬ковита впевненість у без¬пеці людей". Про ціну та¬кого польоту поки що не йдеться. Однак припуска¬ють, що таке задоволення коштуватиме 100 мільйо¬нів доларів.
Та спочатку "Роскосмос" планує доправити ту¬ристів на Червону планету. Для цього створять групу випробувальників, які візь¬муть участь у 500-денному експерименті, що імітува¬тиме політ на Марс і пове¬рнення звідти. До групи зможуть увійти всі охочі, зокрема й іноземці, однак взяти участь в експери¬менті зможуть лише шес¬теро обраних, які й поле¬тять у космос. Це задово¬лення, вочевидь, також не дешеве. Тому через доро-говизну таких польотів ко¬смічний туризм у Росії вва¬жають малоперспективним. Зрештою, "Роскосмос" має намір підтримати приватні компанії, які пла¬нують зайнятися організа¬цією суборбітальних при¬ватних польотів до ближ¬ньої межі космосу. Отож можна очікувати, що в Росії космічні польоти бу¬дуть більш доступними.

Космічний туризм у США стане індустрією масових розваг

Якщо Росія робить ста¬вку на елітарні та малодоступні польоти, то США, навпаки, намагаються пе¬ретворити польоти в інду¬стрію масових розваг. На¬приклад, у грудні 2004 року президент США Джррдж Буш підписав закон, який регламентує приватні польоти громадян у кос¬мос. Закон дає право здій¬снювати комерційні польоти на приватних ко¬смічних суднах на свій страх і ризик. На думку авторів закону, це сприя¬тиме залученню великих інвесторів у галузь.
Першим же приватним космічним кораблем, який вирушив на низьку космі¬чну орбіту у вересні 2004 року, став апарат SpaceShipOne, побудований американським поцінову-вачем космонавтики Бер-том Рутаном за фінансо¬вої підтримки одного із засновників компанії Microsoft Пола Аллена. Цей корабель став першим в історії космічним апара¬том, спорудженим за при¬ватні кошти.
Як повідомляє "Рос-балт", за словами авіама-гната Річарда Бренсона, якому належить авіаком¬панія Virgin Atlantic, уже незабаром на орбіту змо¬жуть вирушити тисячі людей. Нещодавно його авіакомпанія підписала контракт зі створювача¬ми SpaceShipOne. За сло¬вами голови Virgin, пер¬шим космічним туристам буде запропоновано за¬платити за триденний політ трішки більше як 200 тисяч доларів.

Перші космічні туристи

Слід зауважити, що досі на космічному туризмі змогла заробити лише Ро¬сія. Так навесні 2001 року американський мультимі¬льйонер Денніс Тіто поле¬тів на МКС на російсько¬му кораблі. Через рік його слідами пішов другий кос¬мічний турист - мільйонер із ПАР Марк Шаттлворт. Щасливчики за право по¬летіти в космос заплатили по 20 мільйонів доларів. А вже невдовзі, як очікують, у жовтні, на російському кораблі "Союз" на МКС полетить американець - Грегорі Олсен.

Мода на космос

Та лише туризмом ко¬смічні плани країн не об¬межуються. 2005 року "Роскосмос" уже розпо¬чав розробляти новий пілотований багаторазо¬вий космічний корабель "Кліппер". Свій перший політ "Кліппер" повинен здійснити у 2011-2012 роках. Його екіпаж скла¬датиметься із шести осіб, і він зможе повер¬татися на землю з при¬земленням на аеродроми першого класу на тери¬торії Росії.
Плани президента США Джорджа Буша передбача¬ють, що до 2020 року люди знову полетять на Місяць, а потім вирушать на Марс. Нагадаймо, у середу стар¬тував перший після катас¬трофи Columbia космічний корабель Discovery зі сімо¬ма людьми на борту, який має стикуватися із МКС. Зі шатла планують здійс¬нити три виходи у відкри¬тий космос.
Програма Європейської космічної агенції ЕКА під назвою Aurora передбачає не тільки безпілотні, а й пілотні експедиції, мета яких - політ на Місяць і Марс до 2030 року.
Китай, який нині є ліде¬ром серед держав Азійсь-ко-Тихоокеанського регіо¬ну у галузі космічних дослі¬джень, має намір на поча¬тку жовтня відправити в космос уже другу людину. Планують, що цьогоріч на борту космічного апарата "Шеньчжоу-6" вирушать у космос дві особи. А вже 2010 року Китай має намір спорядити жінку.
Космічні ппани інших країн дещо скромніші. Японія та /ндія передба¬чають лише безпілотні екс¬педиції. Однак ці держави розпочали власні програ¬ми дослідження Місяця і Марса.
В Україні космос мо¬дою не став, однак по¬тенціал нашої космона¬втики все ще великий. Наприклад, останнім ча¬сом з'явилася інформа¬ція про те, що Космічне агентство України пла¬нує разом із НАСА роз¬почати нову спільну програму дослідження Місяця.


■    ПОГОДА: Як сніг на голову
10 вересня, 2006
На півдні Бразилії випав сніг. Вкрай рідкісне для тропічної країни метеоролоґічне явище викликало велику радість в мешканців 30 населених пунктів, яким нечасто вдається погратися в сніжки. Люди охоче фотоґрафуються на вулицях, які раптово стали білими. Найнижча температура була зафіксована в містечку Сан-Хоакін – мінус 5°С. за проґнозами метеоролоґів, протягом тижня стовпчик термометра може опуститися ще нижче. За статистикою, найхолоднішим днем в Бразилії вважається 25 липня 1945 року. Тоді в містечку Шаншері в штаті Санта-Катаріна температура повітря сягнула мінус 11,6 ґрадуса.

■    TOP STORY – НАУКА: Озонові діри затягуються
14 вересня, 2006
Озоновий шар може відновитися вже в середині цього століття, а ще через два десятиліття зникнуть озонові діри над полюсами планети. Такого висновку дійшли вчені з Технолоґічного Інституту штату Джорджія, проаналізувавши зроблені за останні 25 років незалежні спостереження на різних висотах в земній атмосфері. За різними оцінками, нормальної товщини захисний шар планети поза полюсами досягне до 2040 – 2060 років. Що стосується озонової діри над Південним полюсом, то її затягування триватиме більше часу, але вона все таки зменшується. Припинення руйнування озонового шару, який захищає Землю від надлишку UV-випромінювання, стало можливим тільки завдяки своєчасним діям еколоґв і урядів. Вчені впевнені: найдієвішим фактором було підписання Монреальського протоколу в 1987 році, за яким країни що розвиваються зобов’язалися наполовину зменшити споживання і виробництво хлорфторвуглецю до 2005 року і на 85% - до 2007. Вважається, що саме хлорфторвуглець (фреон), речовина, що використовувалась в аерозольних балонах і на виробництві холодильних установок, руйнує озоновий шар.

■    TOP STORY – УРЯД: NASA змінює місію
Аґенція заморожує проґрами вивчення Землі, аби не дратувати Адміністрацію Буша
вересень 2006
“Розуміти рідну планету і захищати її; вивчати Всесвіт, вести в ньому пошук життя; надихати нові покоління дослідників…” – так звучить виклад місії Національої Аерокосмічої Аґеції США. Хто б міг подумати, що ця фраза, яка зазвичай не привертає особливої уваги, стане предметом скадалу. Вищенаведене формулюваня місії НАСА було актуальне остані чотири роки. В документах, що стосуються бюджету і стратеґічного планування діяльності НАСА на 2007 рік, місію аґенції викладено вже по іншому – “надалі втримувати першість в освоєнні космосу, наукових відкриттях і дослідженнях в галузі аеронавтики”. На “розуміння і захист” рідної планети тепер наввіть натяку немає – ці слова було вилучено, тихцем, так що більшість з 18 тисяч співробітників НАСА помітили це тільки зараз, хоча місія в новій редакції існує ще з лютого. Рядок про “розуміння і захист” було вилучено без обговореня з вчеими і співробітиками – такий вже стиль управління нинішнього керівника НАСА Майкла Ґріффіна – все вирішувати “нагорі”, спускаючи вниз лише розпорядження. Офіційний представник НАСА Девід Стейц переконаний, що “канцелярську” місію НАСА виклали по новому, аби вона більше відповідала проголошеним в 2004 році президентом Джорджем Бушем планам відправити в найближчому майбутньому пілотовані кораблі на Місяць і Марс. Але співробітики НАСА вбачають в новій редакції місії значно серйозніші причини. Доктор Джеймс Хенсен, керівик Іституту досліджеь космосу імені Ґоддарта зауважує, що усунення злощасного рядка пов’язане з прагненням Білого Дому вивести з поля зору аґенції проблеми ґлобального потепління. “Вони чітко дають зрозуміти, що мають повноваження вносити поправки у визначені президентом завдання НАСА, і воліють аби НАСА займалося тим, від чого у них не виникає проблем”, - заявляє вчений. Сам Хенсен є для НАСА “проблемним” співробітником. Промислове лоббі, а також представники Республіканської партії критикували його за участь в кампаніях еколоґів, а також за підтримку сенатора Джона Керрі під час президентських виборів в 2004 році. В січні цього року Хенсен звинуватив адміністрацію Буша в цензурі наукових публікацій щодо змін клімату. Не тільки Хенсен, а й інші наукові співробітники НАСА вважають, що внесення поправок в місію аґенції вплине на пріоритети її дяльності. “Якщо чітко зазначено, що наша робота полягає в тому, аби захищати планету, легше доводити, що наша діяльність іде в правильному напрямку”, - каже Філліп Рассел, ветеран НАСА з 25-річним стажем. Доводити випадає насамперед Конґресу, який виділяє НАСА федеральні гроші. Наслідки цієї словесної казуїстики для наукових пріоритетів аґеції виразились в грошовому еквіваленті. Якщо в 2004 році бюджет проґрами НАСА з дослідження зміни клімату становив 1,32 міль’ярди доларів, то на 2007 рік його урізано більш ніж на 20% - до 1,02 міль’ярдів доларів. Це при тому, що науково-дослідна робота на базі систем супутникового спостереження, названа в НАСА “місією до планети Земля”, завжди забирала тільки десяту частину бюджету аґенції. Скорочення бюджету поставило під загрозу майже всі проекти, пов’язані з вивченям ґлобального потепління. Скасовано запуск вже збудованого супутика, який повинен був повідомляти про кількість сонячної енерґії, яку відбиває і поглинає поверхня Землі. На два з половиною роки відкладено проґраму вимірювання рівня опадів, в межах якої планувалося замінити дослідний супутник, який відпрацював свій термін. Відкладено запуск ситеми супутників для вивчення полярних реґіонів планети. Якщо в 2004 році НАСА ставило перед своїми вченими завдання розробляти пропозиції щодо інших космічних місій, спрямованих на вивчення Землі, то зараз оголошено, що принаймні до 2008 року такі пропозиції навіть не розглядатимуться. Концентрацію зусиль і ресурсів НАСА на виконання президентської директиви про відправлення екіпажів на Місяць і Марс на шкоду іншим дослідницьким проґрамам незалежні експерти називають божевіллям. На їхню думку, за такої політики статус космічної супердержави може перейти до Європи. Останній залишилося успішно запустити бодай один супутник в межах проґрами “Жива планета” – і місію захищати Землю від потепління буде повністю покладено на неї.

Жовтень 2006
■    TOP STORY – КЛІМАТ: Потепління спричинить … похолодання
5 жовтня, 2006
За останніми даними наша планета досягла температурного піку за останні 12 тис. років
Е. Сєрьга, науковий співробітник Одеського Гідрометеоролоґічного Інституту:
Австралійські і американські науковці оголосили вкрай песимістичні проґнози, за якими ґлобальне потепління спровокує затоплення частини цілих континентів. Наявні математичні моделі, які враховують вплив атмосфери, земної кори, океану і полярної криги на формування клімату Землі, справді проґнозують зростання температури на 2,5 – 4 ґрадуси і збільшення кількості опадів. Ми провели дослідження впливу атмосфериі океану на клімат України. Отримані результати свідчать, що зміни справді відбуваються. По півдню маємо середньомісячне зниження температури і зменшення опадів. Захід отримає більшу кількість опадів і зростання температури. Треба наголосити, що зафіксовані зміни незначні, тому їх не можна назвати проґнозом. Ми лише зафіксували відхилення в багаторічних показниках температури і опадів для конкретних реґіонів.
Ґлобальне потепління однозначно призведе до похолодання. Це твердження може видатися парадоксальним тілки попервах. Адже потепління атмосфери на кілька ґрадусів спричинить і вже спричиняє танення полярної криги. Маса прісної води надійде до Світового океану і спровокує поступове зниження температури повітря. Адже Світовий океан – гігантський аккумулятор тепла, саме він відповідає за клімат. Природа сама собою має циклічність, тож спрацює механізм , що спричинить компенсацію неґативних впливів. До речі, частина дослідників розглядає сьогоднішнє потепління саме як таку циклічну зміну клімату Землі. тобто на нашій планеті існує потужна система самореґуляції клімату, яка може компенсувати всі впливи, в тому числі і від діяльності людини. В будь-якому разі Україна – в найсприятливішому становищі. Тут майже все ідеально. Лише на півдні температура може трохи зрости, але це аж ніяк не можна порівняти з проґнозами австралійських дослідників. Вони вже вирахували, що ґлобальне потепління спричинить затоплення частини їхньої території внаслідок зростання рівня Світового океану. Але нам це не загрожуватиме.

■    КЛІМАТ: Кліматичні зміни
жовтень 2006
Сьогодні в Африці на 9,3°С тепліше, ніж на початку ХХ століття. Це ґлобальне явище, але найбільше і найгостріше відчувається в Африці. Це виражається в тому, що вологі місцевості стають посушливими, а посушливі – вологими. (Повідомляє ВВС).

■    ВИМИРАННЯ ЖАБ: Global Warming's First Victim.
"Newsweek" Oct. 16, 2006 Cover Story:
Why Harlequin Frogs Are Dying – And Why They Won’t Be The Last Wildlife To Feel Heat.
For years scientists have warned of the damage wrought by climate change. But their dire warnings have seemed the stuff of Hollywood. Now researchers are seeing whole species begin to disappear because of the chain reaction set in motion by changing temperatures. Newsweek looks at what some are calling the threat of "mass extinction".

■ CLIMATE: LIVING WITH GLOBAL WARMING
"Newsweek" Oct. 16, 2006
Winners and Losers In a Warmer World


Yes, the Climate's Changing, But That's Not All Bad News. Smart Cities, Countries and Businesses Are Already Adapting – And Cashing In.

GET OUT YOUR HANDKERCHIEFS
A warmer, CO2-rich world will be very; very good for plants, insects and Microbes that make us sick.
WHEN LEWIS ZISKA WANTED TO SEE HOW A WARMER world with more carbon dioxide in the air would affect certain plants, he didn't set up his experiment in a green¬house or boot up a computer model. He headed for Baltimore. Cities are typically 7 degrees warmer than the countryside, as well as big sources of CO2. Although global levels of this greenhouse gas have reached 380 parts per million com¬pared with preindustriaJ levels of 280, cities have way more—450 in Baltimore, 550 in Phoenix, 700 on a bad day in New York. So Ziska, a plant physiologist at the U.S. Department of Agriculture, compared ragweed growing in vacant lots in Balti¬more with ragweed in rural fields—and dis¬covered the dark side of sunny claims that global warming will produce a "greening of planet Earth." Urban ragweed grows three to five times bigger than rural ragweed, starts spewing aUergenic pollen weeks ear¬lier each spring and produces 10 times more pollen. In as few as 20 years the whole world will have CO2 levels at least as high as some cities do now. As climate changes due to the greenhouse effect, hay-fever sufferers would do well to lay in copi¬ous supplies of Kleenex.
From mosquitoes that cany tropical diseases such as malaria, to plants that produce allergenic pollen, scientists are finding that a warmer, CO2-rich world will be very, very good for plants, insects and microbes that make us sick. Although the most obvious threat to human health is more frequent and more intense heat waves, such as the one that killed thou¬sands of people in Europe in 2003, that is only the beginning.

In the case of plants, it's not just that they grow faster and shed pollen earlier as the world warms. The carbon-enriched air also alters their physiology. In a six-year study at a pine forest man¬aged by Duke University, where pipes and fans adjust the CO2 concentration of the air, scientists found that elevated CO2 increases the growth rate of poison ivy. More surprising, by increasing the air's ratio of carbon to nitrogen, elevated CO2 also increases the toxicity of urushiol, the rash-causing oil. "Poison ivy will become not just more abundant in the future," says Ziska. "It will also be more toxic."
Plants interpret warmth and abundant CO2 as: what a great climate for reproduc¬tion. Monitoring stations in Europe are recording higher pollen counts for aller¬genic grasses and trees, led by birch and hazel, notes a 2005 study by the Center for Health and the Global Environment at Harvard Medical School. Those counts are rising earlier each year: the warming already underway is shifting the pollen season by almost one day per year. By 2017, you'll be reaching for tissues nine days sooner than you do now. The indoors may provide little escape, for toxic molds and fungi both produce more spores when CO2 levels rise. "There will be itchy eyes and wheezing in Janu¬ary," predicts Harvard's Paul Epstein.
More good news: in a greenhouse world pollen will be not only more abundant but more allergenic, he and Ziska find.
Since cities already have the high CO2 levels that the rest of the world can soon expect, "there is no question these [cli¬mate-related] changes have already begun," says Arlington, Ifcxas, Mayor Dr. Robert Cluck. "Every summer we're seeing West Nile vims earlier and earlier, and the higher levels of ozone that come with higher tem¬peratures are increasing the rates of asthma and causing heart and lung damage com¬parable to living with a cigarette smoker."
In a greenhouse world, tropical diseases will expand their range and their preva¬lence. For instance, alternating floods and droughts—the pattern that comes with cli¬mate change—provide perfect conditions for mosquitoes that carry malaria, West Nile and dengue fever. Warming makes mosquitoes bite more, says Epstein, appar¬ently because it gets their reproductive juices flowing. It also lets disease-causing microbes, which the mosquito transmits with its bite, mature more quickly: at 68 degrees Fahrenheit the malaria parasite takes 26 days to mature, but at 77 degrees it takes 13 days. Faster maturation means mosquitoes will transmit malaria for more of their lifetimes. 'Hieyll face fewer preda¬tors, too. The frequent droughts expected in a greenhouse world are murder on dam-selflies and dragonflies.
Already, mountains aren't as cool as they used to be, so insect-borne diseases are being reported at higher elevations in Latin America, Asia and Africa, including previ¬ously spared highland cities such as Nairo¬bi. The mosquito that carries yellow fever and dengue fever, which once could not survive the cold above 3300 feet, can now be found at 5,600 feet in Mexico. As dengue fever, yellow fever and malaria extend their range to higher elevations and higher lati¬tudes, those diseases could appear in the developed world, too. The southern tier of Western and Eastern Europe, as well as the Southern United States, are most at risk, says Harvard's Epstein. Dengue fever has already popped up on the Mexican side of the US. bolder, a worrisome expansion of its current range. Say this for the climate contrarians who insist that a warmer world will be a better, more productive world: if they're referring to allergens and pathogens, they're dead right.


Making Sense Of Melting Ice
BY MARY CARMICHAEL
How long will the poles stay frozen? Doomsday forecasts that the caps will disappear by 2040 are thrown about too loosely

EVERY YEAR, THE CAP OF SEA ice floating atop the North Pble dwindles from about 14 million to 7 million square kilometers—a number that would panic scien¬tists if it weren't a normal occurrence, courtesy of nature. Most of the summer shrinkage is caused by melting, and the pack ice grows again once winter arrives, freezing the choppy water back into solid sheets. Because it's a recurring cycle, sci¬entists have never found this phenomenon worrisome. Until this year, when Ronald Kwok of NASA's Jet Propulsion Laborato¬ry rang the alarm. He'd noticed that in 2005, little of the ice that had formed the previous winter had gone on to survive the summer—making the Arctic cap the small¬est it had been in five decades.
The polar regions are notorious shape-shifters. Complex ecosystems, they can be swayed by factors from wind to water to warming, and their forbidding climate makes on-site research difficult As a re¬sult, they're a bit of a mystery to scientists, and their future is hard to predict But with ever more omens foretelling the death of the ice caps—possibly, in some models, by the year 2040—researchers are launching a major effort to make such a prediction. Mark Serreze of the University of Colora¬do's National Snow and Ice Data Center says the 2040 doomsday forecast "has got¬ten thrown around too loosely." We might have more time than that, he says: it could be 2060,2070,2080. On the other hand, it could be sooner. uWe may already have had a kick to the system that has sent it over the edge," says Serreze. Either way, he adds, most researchers agree it's a question of "when," because it's too late for "if
That worry is driving many scientists' current projects, from now until March 2009, as part of the International Polar Year, 63 nations will funnel $1.7 billion into polar research, aiming to determine which changes in the frozen landscape are natural, which are man-made and which, if any, are preventable. "There's been a ral¬lying cry," says Tted Scambos of the Univer¬sity of Colorado. "We have to figure out how to tell policymakers, and the public, where and when to expect a big change."
So far, the studies don't look good. In mid-March, the journal Science devoted a section to the polar regions that was uniformly depressing:
LOWER LATITUDES POLLUTE pristine POLE, read one head¬line. Another paper warned that Greenland and Antarctica are shedding 125 gigatons of ice per year, and though the southern continent has picked up some new ice from increased snow fall, it's not enough. The jour¬nal's only positive study about an ice cap concerned the south pole—of Mars.
The IPY projects may help explain how the situation got so grim. Scientists are boring deep into the ice, looking for molecular clues that can illus¬trate the history of the world's climate going back as far as 500,000 years. Then they're setting recent events against that background. Scambos says some lessons can already be learned from the aftermath of the 2002 Larsen B Ice Shelf collapse in Antarctica. Glaciers that surrounded the shelf are now "dumping five or six times as much ice into the ocean" as they did when the shelf was stable, says Scambos. The thick ice, it turned out, had been holding that flow back.
Some researchers worry that their ability to gather real¬time data is in jeopardy. De¬spite the publicity around the IPY, scientists still have limited access to the technology they need. The U.S. Arctic Research Commis¬sion recently published a wish list of mon¬itoring equipment, topped by icebreakers (America rents some ships from Russia and Sweden), a better sensor network of buoys and river gauges, and satellites. Alas, by the next polar satellite launch, in 2015, much of the current U.S. equipment will be verging on breakdown. A new Canadian satellite called radarsat-2 will also be key. The United States paid to launch radarsat-1 and has had a "free ticket" for its data over the last 12 years, says Mead Headwell, the ARC's chairman. But it didn't help with the launch of radarsat-2, and Headwell says he's "not aware that any federal agency has a budget to buy" its data after 2009, says Headwell. Without that knowledge, the polar ice caps may melt away before we can under¬stand how. It was satellite data, after all, that formed the basis of Kwok's research. As a morbid joke, he says, he sometimes ponders a solution: icebreak¬ers, like all the king's horses and all the king's men, putting the Arctic ice cover together again. But in real life, he adds, "it's not clear that we can do anything about it" Our only option, it seems, is to study the ice caps—before there's far less of them to study.


Alaska, ho! Is this month's unbearable heat a coincidence?
AUSTIN

HOT as it is in much of America just now, many atmospheric experts predict that the weather will get worse. Global wanning will jack up tempera¬tures and change precipitation patterns, while badcers in beachfront properties will feel the lash of higher seas and possibry even fiercer hurricanes.
Most scientists agree that the sub¬tropical areas, such as south-western America, witt |et hotter and drier. The government's 2000 National Assess¬ment (much criticised by conservatives) projected that temperatures in America would rise by up to 5˚Celsius (9° Fahren¬heit) by 2100, with a sharp increase in the minimum winter tempetature along the north-east coast Fresh data will come next January, when the Intergovernmental Panel on Climate Change re¬ports on the regional implications of global warming.
Precipitation is harder to predict than temperature, and no one quite knows what will happen to the periodic El Nino phenomenon in the Pacific Ocean. But scientists certainly expect more droughts and flooding in America. In sum, "Extremes of the hydrologic cycle will be¬come more extreme," according to Jim Hansen, a NASA scientist. That means more severe storms, as well as forest tires brought on by dry conditions.
Already such pattens are evident Massachusetts was drenched in May (and Washington, DC, got soaked in June). Seattle had 27 straight days of rain this winter. The first half of this year was the hottest ever recorded in Amer¬ica. It is, of course, impossible to attri¬bute any specific event to global warming, but scientists say the weird weather is consistent with what the models predict
If all these weather forecasts come true, where will be the best place to live?
Probably not fast-growing south-west¬ern cities such as Phoenix or Las Vegas. With few tiees and plants to cool things down through evaporation, and with heat pumping out of buildings and cars (what is called the "urban heat island ef¬fect"), these cities may roast Up in the mountains, skiers too will have a tough time of it, as snowpacks melt
For those who like rain, Canada may do nicely. Most models show Mexico getting drier and Canada wetter in the future, according to Isaac Held, a re¬searcher with die National Oceanic and Atmospheric Administration. By exten¬sion, northern parts of the United States will generally get wetter, and southern parts generally drier. The Pacific north¬west may not be too bad. Summer tem¬peratures west of the Cascades will rise by up to 1.70˚C as against up to 2.2°C for areas east of the mountains, predicts Clifford Mass of tht University of Washington. Seattle may get cloudier in the spring and early summer. That is a bright spot of sorts, on an otherwise un¬happy canvas.


GHOST TOWN: A Ferris wheel at Chernobyl
BY JERRY ADLER
After We Are Gone
If humans were evacuated, the Earth would flourish.

THE SECOND COMING MAY BE the most widely anticipated apocalypse ever, but it's far from the only version of the end times. Environmentalists have their own eschatology—a vision of a world not consumed by holy fire but returned to ecological balance by the removal of the most disruptive species in history. That, of course, would be us, the 6 billion furiously metabolizing and reproducing human be¬ings polluting its surface. There's even a group trying to bring it about, the Volun¬tary Human Extinction Movement, whose Web site calls on people to stop having children altogether. And now the journal¬ist Alan Weisman has produced, if not a bible, at least a Book of Revelation, "Hie World Without Us," which conjures up a future something like... well, like the area around Chernobyl, the Russian nuclear re¬actor that blew off a cloud of radioactive steam in 1986. In a radius of 30 kilome¬ters, there are no human settlements—just forests that have begun reclaiming fields and towns, home to birds, deer, wild boar and moose.
Weisman's intriguing thought experi¬ment is to ask what would happen if the rest of the Earth was similarly evacuat¬ed—not by a nuclear holocaust or natural disaster, but by whisking people off in spaceships, or killing them with a virus that spares the rest of the biosphere. In a world with no one to put out fires, repair dams or plow fields, what would become of the immense infrastructure humans have woven across the globe? In a matter of days or weeks, nuclear power plants around the world would boil off their wa¬ter and melt into vast radioactive lumps.
Electrical power would fail, and with it the pumps keeping New York City's subways from flood¬ing; in a few years Lexington Avenue would collapse and eventually turn into a river, lightning-caused fires would blow out the windows in sky¬scrapers, and concrete floors would freeze and buckle. A few centuries on, steel bridges would fall victim to rust and the inexorable assault of vegetation taking root in windblown clumps of soot Masonry struc¬tures would last the longest, al¬though the next ice age would wipe them out, at least at the latitude of New York, and bronze sculpture, Weisman es¬timates, would still be recogniz¬able 10 million years into the future, probably the last recognizable arti¬facts of our civilization.
And what of the biosphere? Unless global wanning has already progressed be¬yond the point of no return, it would even¬tually recover much of its diversity and richness. Contrary to widespread belief, cockroaches would not take over the world if there were no one around to step on them: tropical insects, they wouldn't sur¬vive their first winter without central heat¬ing. Rats and dogs would miss us the most, it seems—the former for our garbage and the latter our protection from bigger pred¬ators. Feral cats, on the other hand, would do quite well: there would be plenty of birds for them to eat Elephants would once again have the run of Africa, and the oceans would be filled with fish as few alive have ever seen them. Much of the world would come to resemble... well, the Korean demilitarized zone, where no one has set foot for more than half a century, now a mecca for Korean bird watchers.
Sound appealing? Well, it did to Weisman, too, when he began work on the book four years ago. And "four out of five" of the people he's told about it, he estimates, thought the idea sounded wonderful. Since we're headed inex¬orably toward an environmental crash anyway, why not get it over cleanly and allow the world to heal? Over time, though, Weisman's attitude toward the rest of humanity softened, as he thought of some of the beautiful things human beings have accomplished, their archi¬tecture and poetry, and he eventually ar¬rived at what he views as a compromise position: a worldwide, voluntary agreement to limit each human couple to one child. This, says Weisman—who is 60, and childless after the death of his only daughter—would stabilize the human popula¬tion by the end of the century at about 1.6 billion, approxi¬mately where it was in 1900. And then, perhaps, more of the world could resemble ... Varosha, the beach resort in Cyprus in the no man's land between the Greek and 1\irk-ish zones, where, Weisman writes, thickets of hibiscus, oleander and passion lilac grow wild and houses disap¬pear under magenta mounds ofbougainvillea.
Tbo bad there's no one there to see it.


THIS WAY FORWARD
WE TEND TO ASSUME WE LIVE IN THE BEST OF ALL POSSIBLE WORLDS. IN FACT, WARMER WEATHER IS GENERALLY BETTER FOR US, AND NOT ONLY FOR REASONS OF HUMAN HEALTH.

BY WILLIAM UNDERHILL

SOMETHING WEIRD IS HAPPENING TO THE world's weather. Ski slopes in central Japan and the Alps were still green weeks after the start of the season. Giant hornets, once found only in the Far East, are now swarming in a warmer France. In the Australian outback, the worst drought on record is driving wild camels crazy with thirst. The global thermostat is malfunction¬ing. Everywhere nature is unsettled and, most likely, mankind deserves much of the blame.
Those are the generally agreed facts. Global warming is now a reality that even die-hard skeptics struggle to dispute. The author¬itative Intergovernmental Panel on Climate Change predicts tem¬peratures will rise 4 degrees Celsius or more by the end of the cen¬tury. Clearly, prompt action to limit CO2 emissions is needed. But if s just as clear that, whatever we do, temperatures will continue to climb—and that even a modest increase will tilt the world's eco¬nomic and political balance. Put simply, in the short term there will be winners and losers from climate change.
Fairly or not, the tilt is destined to favor the countries of the rich North, to the detriment of the poorer South. Within a few decades or so, a balmy Greenland may again deserve its name.
Russia, long a half-frozen terra incognita, will find its interior frontiers thrown wide open as the Siberian tundra turns to fertile prairie. Scorching heat and drought may devastate agri¬culture along the equator. The rain forests of the Amazon could be savanna by 2100, according to Brazilian researchers. The vast Sahara will grow ever larger. But America and other rich nations will be left relatively unscathed, because they are removed from equatorial regions that will be hardest hit, and wealthy enough to adapt.
With further warming seemingly inevitable, the farsighted are already thinking beyond com¬bating climate change. By government fiat or market force, humans will adapt, and that will bring opportunities as well as challenges. That point may be hard to appreciate amid the in¬creasingly polarized debate, mostly focused on trying to prevent the worst case scenarios of bib¬lical hurricanes and floods. In the new mood of ecopuritanism, the size of a politician's carbon footprint can help determine his prospects at the polls. Tbny Blair is castigated for flying to the Caribbean for his holidays, Al Gore for his home heating bills.
Ignore the clamor, though, and you find sur¬prises—some in stark contrast to the ambient gloom. Begin with the un-PC apostasy that ris¬ing temperatures might even be good news for some. Extreme dissidents point out that previ¬ous warm spells, notably in the Middle Ages, are associated with prosperity and the advance of civilization. When the weather changes, so do habits. Says Thomas Gale Moore of the Hoover Insti¬tution at Stanford Universi¬ty in California: "It's absurd to believe that we live in the best of all possible times and that we can't adjust"
Or even prosper. Cold is a more deadly killer than heat According to Moore, a 2.5 degree Celsius rise could reduce the annual death toll in the United States by 40,000 a year. Na¬tions around the Arctic rim anticipate tapping natural resources now covered by polar ice as new trade routes cross the top of the world. Location is all. A ranking of most vulnerable countries produced by Co¬lumbia University in New York puts Sierra Leone and Bangladesh at the top, ex¬posed by their poverty and location, Norway and Fin¬land at the bottom. The for¬mer may be battered by drought and disease, while the latter may benefit from balmier tempera¬tures—whether in terms of a longer agricultural growing seaon, say, or an upsurge in tourism. And though many scientists warn of the north¬ward march of scary tropical diseases, that's not inevitable. Good sanitation and public health means often sweltering Singapore is free of malaria. The problem is poverty, not climate.
So why do such views go largely unmen-tioned? The trouble is, says Moore, that to op¬pose the prevailing ultrapessimism these days smacks of heresy. ttIn more-religious times we used to say that we were sinning against God, now we say that we are sinning against nature. Moderate voices are being drowned out"
Unheard or not, even some of the glummer forecasts accept the fact that our prospects are mixed—shades of gray, not uniform black. Con¬sider a passage from last year's report on global warming from British economist Nicholas Stern, now a standard text for environmentalists and politicians. "In higher latitude regions, such as Canada, Russia and Scandinavia, climate change may lead to net benefits through higher agricultural yields, lower winter mortality, lower heating costs and a possible boost in tourism." In time, the crowds that throng the beaches of Spain could be holidaying on the Baltic.
And most countries or regions will have some control over their destinies if they adapt in time. A report earlier this year from the Organi¬zation for Economic Cooperation and Develop¬ment found that a 2 degree Celsius rise would threaten the viability of some 200 Alpine ski re¬sorts, around a third of the total. Result: many are now looking at new futures as mountain spas. In Davos recently, the proprietor of the restaurant Gentiana, joking about the lack of snow, speculated about planting vineyards. "We will be the new Tbscany!" Or, as Stern put it, "All economies undergo continuous structural change: the most successful economies are those that have the flexibility and dynamism to em¬brace the change.*
Of course, that's little comfort to the develop¬ing world, which lacks resources to make the ad¬justment In some regions, only a modest rise in temperatures will cause farm output to plum¬met. The melting of the Himalayan glaciers will lead first to more flooding in the plains of India and Bangladesh, then to water shortages. Ex¬perts fret about a failure of the monsoon, poten¬tially driving hundreds of millions into starva¬tion. Rising sea levels will compound the problem. Indonesia has warned that 2,000 of the 18,000 islands that make up the country's ar¬chipelago could be submerged. Demographers talk of mass migrations as the poorest flee drought and poverty, yet in rich but aging na¬tions facing future labor shortages (Italy, Japan) this could be a surprise boon.
Only concerted international action can help to minimize the damage. Climate change will figure high on the agenda of this summer's meet¬ing of the G8, the world's leading industrialized nations. Politicians are beginning to respond to the popular concern (Americans now say climate change is as big a threat as terror) but the free market is way out front. Smart businesses are al¬ready moving to adapt to the new world, even to make money from it The U.S. seed giant Mon¬santo hopes to offer a drought-resistant strain of cotton by 2015. Mighty General Electric is bet¬ting its fUture on energy-efficient appliances. Al¬ready the City of London is becoming the global center of a burgeoning trade in international car¬bon credits. Nuclear power is making a world¬wide comeback, in part because it emits no CO2. "Who makes money in a gold rush? It's the peo¬ple who make the picks and the shovels," says Steven Mahon of Low Carbon Accelerator, a London venture-capital outfit specializing in small ecobusinesses.
Indeed, the bankers have set out the new or¬thodoxy. "Global warming is likely to prove one of those tectonic forces—like globalization or the aging of populations that gradually but pow¬erfully changes the economic landscape," says John Llewellyn, senior economic-policy adviser at Lehman Brothers. "Firms that recognize the challenge early will create opportunities for themselves and thereby prosper." It's time to face reality: climate change is coming, we better get ready. In the following pages, NEWSWEEK ex¬amines the regions, countries, companies and people who are best prepared to adapt to, even profit from, a warming world.
With JONATHAN ADAMS in Taipei and KENZIE BURCHELL in London


UNTOLD HARVEST
GLOBAL WARMING IS FORCING BUSINESSES TO EVOLVE UKE NEVER BEFORE. SOME WILL DIE OUT AS A RESULT OF HARD PHYSICAL AND REGULATORY SHIFTS, BUT OTHERS WILL PROSPER. FARM FAILURE IN THE FACE OF EXTREME WEATHER IS BY NO MEANS A FOREGONE CONCLUSION.
INTERVIEW WITH GARY YOHE. NEWSWEEK: How do you see agriculture adapting to climate change? "Farmers are not dumb. As weather changes, they'll change. They're good at it".

BY MAC MARGOLIS

It's no surprise that the ever creative finan¬cial-services industry has already discovered new ways to turn a profit After Katrina, smart hedge-fund managers realized that the likeli¬hood of another equally devastating hurricane season soon was tiny (around 1 in 80), but that insurance companies could double or triple their coastal premiums. So within one year of the storm, hedge funds had helped raise $23 billion of new capital for reinsurance companies. Thus far, their bets have paid off. After a calm 2006, many reinsurers, such as Partner Re, have banked record profits. Katrina has also laid the foundation for entirely new markets. Last month, the Chicago Mercantile Exchange launched the world's first major hurricane-fu¬tures exchange, which allows insurance compa¬nies to bet on big storms' happening in order to secure lump payoffs in the event they do and to hedge themselves against the risk.
Others businesses are exploring Arctic op¬portunities, including fast shipping through new ice-free routes and easier access to re¬source wealth. As temperatures shift, so does land usage. Prime farmland is shifting north, into once barren areas of Siberia, northern Canada and Alaska. Already, some Alaskan farmers are growing new cash crops, including dwarf wheat, beets and parsnips. Famous French vineyards are wondering when they might need to relocate to cooler England to keep their grapes healthy. And prescient dia¬mond miners in Canada's Yukon are experi¬menting with helicopter lifts to transport their equipment as the thick ice roads disappear.
The firms that will profit most will likely be those that manage to create products specifically geared to a warming world. Tbyota's hybrid cars have put them in the driver's seat of the automo¬tive industry. Airline companies are forsaking the Airbus 380 (a kind of SUV of the skies) in fa¬vor of Boeing^ energy-efficient Dreamliner. British supermarket giant Tesco is spending $1 billion in the next five years on things like wind-powered stores and labels tracking how far food has traveled, in an attempt to appeal to a cli¬mate-change-conscious consumer.
Entire industries, such as water treatment, are being bolstered. As southern regions—from the Mediterranean to China—expect water shortages, firms that make freshwater from the sea stand to become this century's alchemists.
EXTREME WEATHER HAS ALWAYS sustained India's population. Monsoons allow crops like millet to grow in the deserts of Ra-jasthan. But last year, when those formerly arid lands suddenly got three times their usual rainfall, villagers were panicked. The solution? Grow thirstier crops like wheat, mustard and spices. The result? A flooded area of Banner, usually bone-dry part of Rajasthan, enjoyed a $3 million harvest last year, nearly 90 percent above the norm. "We can't change a natural phenomenon," says Banner Deputy Commissioner Subir Kumar, who encouraged the replanting. aBut with in¬novative ideas, we can perhaps use them to our advantage."
Climate Cassandras have always said that a wanning planet would be particularly bad for fanners—vast stretches of the earth's prime arable land area would be submerged and even larger portions overrun by desert. But as havoc looms, so do new opportunities. Spiking temperatures and wild swings in weather are turn¬ing green belts into dust bowls—but also wastelands into breadbaskets. Farmers* for¬tunes will rise and fall accordingly. It's no ex¬aggeration to say that civilization's future now rests largely on their ability to decipher, har¬ness and adapt to the climate of tomorrow. Fortunately, farmers have been doing just that for millennia.
The climate crunch is already occurring, as evidenced India's erratic monsoons. Canada now harvests more cold-loving cranberries and lobster than an ever-balmier New England. Along with their pride, Vermonters are swal¬lowing maple syrup made in Quebec. Siberia may soon bloom with garden fare like potatoes, apples and grapes, while 22nd-century wine snobs could celebrate prize-winning vintages from now chilly climes like British Columbia. And if the heat doesn't let up in the Brazilian hinterlands, Argentina will start growing a lot more cool-weather loving coffee.
As these examples suggest, the economic effects of climate change won't all be negative. Economists Olivier Deschenes of the Universi¬ty of California, Santa Barbara, and Michael Greenstone of the Massachusetts Institute of Technology recently projected that while some U.S. farm states (California, Oklahoma) will suffer disproportionately in a climate out of kilter, overall U.S. agriculture will gain slight¬ly, with annual farm profits increasing by $1.4 billion, or 4 percent, through 2099.
The biggest winners so far are the biofuels producers. Thanks to green groups and latter-day converts like George W. Bush, demand for so-called energy crops (corn, oil palms, sugar cane) is turning drowsy plots from Costa Rica to Kenya into fields of dreams. Mexican corn farmers are looking to expand production by around 20 percent this year, while exports of sugar cane-ethanol from the Caribbean are ex¬pected to jump to a record 1.9 billion liters. And nothing matches the frenzy of the Brazil¬ian market, where sugar cane-brewed ethanol is made for 22 cents a liter, a fraction of the price of other feedstock (30 cents for corn, 53 cents for beets). Investors (including George Soros and Sun Microsystems founder Vinod Kholsa) have already committed some $14.2 billion to expanding Brazilian ethanol produc¬tion. It's true that Brazil is the only country that has managed to create a self-paying na¬tional ethanol industry, and that took years of military fiat, billions of dollars and three vex¬ing decades of scientific trial and error. But bio-energy's aficionados are undaunted.
Still, even short-term winners will stumble if the mercury doesn't level off soon. If tempera¬tures swing too abruptly, "the result will be storms, winds, forest fires, floods," says Alexey Kokorin, a World Wildlife Flind climate-change expert Heat-seeking pests and pathogens will also increase. "I'm always amazed when people say agriculture will simply adapt to climate change," says Cary Fowler, executive director of the Global Crop Diversity Trust, an advocacy group for preservation of food crop. "It's not [just a matter of] packing up your seeds and trucking them 100 kilometers north." That's one reason Fowler's institute teamed up with the govern¬ment of Norway to create the Svalbard Global Seed Vault, which will safely store gene stock of the world's staple foods high on a cliff and 100 meters into the permafrost, far from rising tides and freak storms.
Still, even if the worst predictions come true, India's farmers have shown that failure is not a foregone conclusion. With NGO and govern¬ment help, Indians are reviving ancient tech¬niques for water collection, creating a cushion as the monsoons become more erratic. One group in the region of Rajasthan has already managed to establish 4,500 earthen reservoirs. A thou¬sand kilometers north, in the rainy Himalayan state of Uttarakhand, villagers now do a brisk business in fruit, fish and marigolds. "By adapt¬ing to the monsoon changes, weVe revived the entire economy of this area,** says Anil Joshi, a botanist working with the local farmers. It's the sort of attitude that could make global wanning a much less bitter harvest
With SUDIP MAZUMDAR In New Delhi and ANNA NEMSTOVA In Moscow


THE COSTA DEL NORTE

BY ERIC PAPE

It's the summer of 2060 and you're heading off for your European beach va¬cation in ... Parmu. Never heard of it? You will. According to a recent EU re¬port, the Mediterranean's multibillion-euro tourism industry will likely shift to¬ward Europe's northern coasts in Scandinavia, the British Isles and the Baltics (home to Parmu and other up-and-coming beach towns like PaJanga and Jurmala). Last summer's surge of jellyfish and toxic algae in the Mediterranean didn't merely beach swimmers; it marked a shifting of the tides. Adios, Costa del Sol; hello, Costa del Norte.
Yes, a mighty change is coming. With tem¬peratures warming, snow evaporating and por¬tions of the Alps melting away, forecasts sug¬gest we're looking ahead to a tourism revolution. Warming weather is shrinking prospects at most low- and even mid-altitude ski resorts, from the Rockies to the Pyrenees, while increasingly violent weather is destabiliz¬ing traditional beach paradises from the Mediterranean to Southeast Asia and the Caribbean. "[Global warming] will have impor¬tant consequences on the whole tourism chain, from the choice of destination to transportation and accommodation," says Jiirgen Bachmann, of the Association of French Tbur Operators. Hordes of northern European tourists may de¬scend on Spain's Costa del Sol as long as the av¬erage August temperature sticks around 35 de¬grees Celsius, but if it rises to 40 degrees they might just shift toward the country's more tem¬perate Basque coastline. Ski resorts that in¬creasingly rely on snow cannons still need cold enough temperatures to use them. Indeed, weather-dependent destinations are increas¬ingly facing a harsh Darwinian choice: adapt to the new climate realities or disappear.
Some Alpine ski villages are already finding ways to weather the lack of storms, which in some places caused a 40 percent decline in busi¬ness this winter. In the charming, family-friend¬ly town of Villard de Lens, barely half of all visi¬tors still ski; the rest are too busy hanging out in an ever improving complex near the quaint out¬door market, where they can bowl or gamble at a casino. Mothers lay about in bikinis at a temper¬ature-controlled indoor aquatic park, while chil¬dren splash giddily in a wave pool.
Other Alpine holidaymakers are increasingly enjoying everything from regional cooking classes to parasailing, hiking and hang-gliding. The French ski resort town of Ge*rardmer is even promising "mountain golP next year. Art and film festivals are the new ski competitions; sev¬eral years ago the French Alpe-d'Huez ski resort launched an annual winter comedy film festival, echoing the increasingly popular sci-fi and hor¬ror movie festival in G6rardmer. After 40 years of diminishing snow and glaciers, Alpine diver¬sification—encouraged in a recent OECD report on climate change risks for the Alps—has ar¬rived. "Twenty years ago, people stayed six to a studio and they skied like crazy," says Thierry Combaz from Villard's tourism office. "Now they want more comfort, more style, more choices. Something more than ski, ski, ski."
Europe's nippy northern beaches, mean¬while, may soon be packed with die-hard sun-worshipers. In the coming decades, climate change is expected to push tourists further north, away from the sweltering Mediterranean beaches and toward the increasingly mild Nordic and Baltic coasts. For Georgette Br6ard, the president of Brittany's regional tourism board, "it was a big surprise" to recognize that when cool becomes the new hot, northern France could well become the next Cote d'Azur.
But among beach destinations, there will be more losers than winners. Tropical paradises in many of the 51 island nations—from Africa and the Caribbean to Oceania and the Indian Ocean—may lose wide swaths of coastline. (Hie 5-meter-above-sea-level archipelago island nation of Tuvalu in the South Pacific could well disappear altogether.) En¬tire regions face grave consequences from violent weather—including hurricanes, wind storms, dan¬gerous monsoon rains and flooding—as the devas¬tating 2004 South Asian tsunami demonstrated. "You can expect flooding to increase if hurricane intensities increase,'' says oceanography professor Roy Wadington at the University of the Virgin Is¬lands. "We wouldn't disappear; the problem is that all the hazards that go with hurricanes and tsunamis would go farther inland."


An African Revolution
Extreme weather won't make life easier on the world's poorest continent. But smart policies are already cushioning the blow.

BY PEDRO SANCHEZ

It's no surprise to hear that climate change is already hit¬ting tropical Africa hard, as floods swamp the east and droughts plague the south. Such changes are hard to cope with in rich places.
But keep reading: a burgeoning green revolution is already helping Africans adapt, enriching barren soil, training farmers and providing them with hardy hybrid seeds, and working with the private sector to help farmers enter the market¬place. And these programs are more effective and cheaper than previous efforts.
Ethiopia has doubled its grain -food production in the last 12 years and may double it again. Last year Malawi, whose neighbors suffered food shortages, harvest¬ed twice the maize of the previous year. The explanation? National policies based on good science, providing farmers with fertilizer to overcome the lack of nitrogen and phosphorous in their soils and specially bred seeds that are high¬er yield and more pest- and drought-resistant.
The Millennium Villages pro¬gram, run by Columbia University, the Millennium Promise Alliance (a nonprofit antipoverty coalition) and the UN Development Program is replicating these results in 10 African countries. This represents a sea change from the old ap¬proach to helping Africa, which typically involves food aid or cash and aims at a single issue (water, say, or HIV) at a time. Helping Africans grow their food them -selves is both more sustainable and cheaper: it costs a tenth the price of providing the food from outside.
But fighting global warming in Africa will take more work. Small-scale water-management tech¬niques for irrigation, such as rain¬water harvesting, are being introduced by research groups and NGOs. These groups are also help¬ing farmers plant trees to boost their income, improve their soil's ability to hold water, and to protect it from erosion. And they're pro¬viding improved facilities for stor¬ing crop surpluses, as a buffer against sudden climate shocks.
Important as this is, the best way to protect Africans from ex¬treme weather is to help them break free from poverty—to go from being subsistence farmers to small-scale entrepreneurs. This means teaching locals to produce a variety of high-value goods: vegetables, livestock, fruit and trees. It means training farmers in sound business practices, such as helping them form cereal banks to store and sell their crops when prices are high. And it means giv¬ing them access to microloans.
Smarter policies are cheaper than misguided ones, but they're still not free, which raises the question of money. So far, funding for Africa's green revolution has largely come from private philan¬thropies. The Open Society Insti¬tute and the Gates and Rockefeller foundations, as well as many indi¬viduals, have already committed more than $200 million to the project, ft is hoped that the public sector will follow (so far, only the Japanese government has stepped forward). More money will allow African governments to increase the number of new programs from the 78 villages where they're now being run to the approximately 100,000 villages that need them. The African green revolution has already taken off. But it's now up to the rich donor countries and lo¬cal governments to make the gains stick and extend them throughout the continent.
PEDRO SANCHEZ is director of the Tropical Agriculture and of the Mil¬lennium Villages Project at Columbia University's Earth Institute.



VINEYARDS ON THE MOVE
Soon Northern Europe may see grape harvests like those in Spain today
"FOR US IN THE NORTH, GLOBAL WARMING IS 90 PERCENT GREAT AND 10 PERCENT PROBLEMATIC," SAYS WINE EXPERT DAVID SKALLI. "FOR WINE, IT WILL BE A PARTY"

BY ERIC PAPE

IT SOUNDS LIKE A VINTNER'S NIGHT-mare: Sharp shifts in temperature help trigger potent off-season rains that bloat grapes with unwanted moisture. Then an overpowering heat wave withers vines and shrivels grapes. Desperate winemakers advance the harvest by as much as a month to save what they can. This is no vineyard horror film; if s a description of some of the 2003 Cabernet Sauvi-gnon and merlot harvests in parts of southern and western France.
And boy, was it good. In a decade that keeps breaking records for heat, we're already sipping climate-changed wines. Hot years like 2000 and 2006 produced some stellar, rich, full-bodied and mature Bordeaux, but the 2003 heat-wave harvest was the best in memory—at least until the hot harvest of 200S. Global-warming cru is more flavorful, fruitier, less acidic and higher in alcohol content than the average-temperature stuff, a near-perfect fit for today's wine drinkers. And these hot wines tend to come mature, so even a big Bordeaux no longer needs to ripen in the cellar for a decade.
For the wine industry, the biggest advan¬tage of global warming is that it's expanding the world's prime grape-growing areas. Hotter, dryer weather means that even volatile wine regions like Buigundy—with great soil but often terrible weather—are flourishing more consistently. Growers in the Mosel Valley, who in the 1980s had to add sugar and water to their wine to counter its acidity, now produce low-acid wines with plenty of alcohol. Respectable pinot noirs, long a staple in California, are regularly har¬vested in Oregon and even Washington state now.
And if forecasts are correct, the coming decades could bring even greater gains. Sci¬entists estimate that every increase in temperature of one degree Celsius drives wine regions north by 180 to 200 kilometers. The Champagne region is France's traditional good-wine limit in the north, while northern Germany long grew grapes that only a local could love. Now even northern Rieslings are winning fans, winemakers are harvesting in parts of the U.K. and some see potential in developing Bel¬gian vineyards. "If the climate crosses a certain threshold," says winemaking consultant Michel Rolland, "we could see the inconceivable become foreseeable."
Visionaries anticipate Alsatian and German winemakers shifting away from cold-weather Rieslings, pinot gris and pinot noirs toward Mediterranean whites and sunnier merlots. By the latter half of the century, areas in southern Britain may have weather similar to France's Champagne region today. A glass of Sparkling Kent may sound absurd today, but who's to say itwillinSOyears?
Tb thrive in the long run, winemakers will have to be nimble, innovative and, above all, flexible. Portugal and Spain could see tempera¬tures increase by as much as five degrees, poten¬tially driving high-quality wine from the Iberian Peninsula altogether. A recent Italian analysis suggested that rising heat could ruin fine Ibscan wines. And by the year 2100, Normandy and Brittany may enjoy weather found in southern France today. But, says Rolland, "nature never changes from one day to the next, so this usually allows us to adapt."
No wonder so many traditional winemakers are feeling so upbeat "For us in the north, it is 90 percent great and 10 percent problematic," says wine-industry marketing consultant David Skalli of Skalli & Rein in Paris. "For wine, it will be a party." A very hot one.



READY OR NOT
Stormy skies ahead - ADAPTING TO THE EFFECTS OF GLOBAL WARMING, SUCH AS INTENSE STORMS, WILL BE TRICKY IN PART BECAUSE LOCAL FACTORS MAKE UNIVERSAL SOLU¬TIONS IMPOSSIBLE. Farmers in rich nations may adapt by using husks and special crops to make biofuels. Poor countries like Somalia will require adaptation funds from the developed countries

BY BARRETT SHERIDAN

AMERICA IS SCARED OF GLOBAL WARMING. IN A RECENT POLL BY YALE'S Center for Environmental Law and Policy, 83 percent of Americans called global warming a "serious" problem, up from 70 percent in 2004, and 63 percent agreed that the United States "is in as much danger" from environmental threats including global warming "as it is from terrorists."
If even gas-guzzling Americans are alive to the danger, you know most nations now accept climate change as real. But how will they adapt? Some are well positioned to weather changes in climate that will affect agriculture, trade, housing and poverty; others aren't. To identify who's ready and who's not, the U.N.'s Intergovernmental Panel on Climate Change asked some scientists to turn their attention to assessing countries at risk. One groundbreaking recent study by Columbia Uni¬versity's Center for International Earth Science Information Network (CIESIN), came up with a way to rank nations by how prepared they are to adapt to climate change, given their physical ex¬posure to the expected symptoms of global warming (do they have a long coastline? Do they sit in storm paths?).
The list puts in stark relief a central irony of climate change—that the biggest carbon emitters stand to gain the most, or lose the least, in a warming future. Western nations rode their coal-fired locomotives and gas-guzzling automobiles to levels of wealth the world has never seen be¬fore, yet now that the destructiveness of this path is clear, they are emerging as the least vulnerable to warming. At the same time, they are asking more-vulnerable nations, particularly emerging powers like China and India, to make cosdy in¬vestments in alternative sources of energy and other measures to combat global warming. Both the rich and the poor are going to have to invest billions to adapt—for instance, they'll have to re¬design seaside urban areas as sea levels rise —but the costs obviously hit the least wealthy hardest. In fact one of the most profound economic changes of our time—the rapid rise of India and China relative to the west—could conceivably be slowed if not reversed by global warming.The countries at the top of the list—the ones least vul¬nerable to climate change—are rich economies of the north. The Baltic countries of Sweden, Fin¬land and Norway hold the top three spots; Cana¬da comes in at fifth place, and the United States rings in at ninth (China is 52nd and India 74th).

A high rank does not imply invincibility: most top 10 countries have long coastlines-Canada's stretches for 200,000 kilometers-making sea-level rises a dangerous prospect. Rather, the countries in top places exhibit the broad range of socioeconomic conditions and institutions necessary to adapt successfully to the global-warming threat by, for example, de¬signing efficient evacuation systems, or building sea walls. Japan (no. 6) already has a sophisti¬cated warning system that issues alerts for storms and dangerous tides.
Other well-off countries are also thinking about adaptation, and wondering how the chal¬lenges they've faced in the past will change as the climate warms. The Netherlands (14) has spent centuries adapting to their low-lying ter¬rain, and they're already looking at how rising sea levels will affect existing dikes and barriers. Conversely, in Israel (25) the problem has al¬ways been too little water—and it's a problem that global wanning will likely worsen. The Is¬raeli cabinet is studying the issue, and plans to have a comprehensive water security strategy within four years.
At the bottom of the list one finds "the usual suspects," says Gary Yohe, a Wesleyan Universi¬ty economist who helped craft the CIESIN list. They're largely found in impoverished sub-Sa-haran Africa and the Indian subcontinent. Many of the most vulnerable nations are singled out in IPCC reports for various risks. Parts of Bangladesh, for example, can expect more-fre¬quent flash floods. Meanwhile, a rise in water-surface temperatures will make cholera epi¬demics more likely in East African nations like Mozambique and Somalia. More-advanced na¬tions might be able to drain standing water and clear other disease vectors, or construct flash-flood warnings, but the low-development levels of countries like these mean few resources are available for battling potential threats.
As with economic development and health care, poor countries are asking for adaptation help from the developed world. The World Bank has already begun assisting the Pacific countries most directly affected by climate change. But many see the need for something more compre¬hensive—a Marshall Plan for climate change, or an international fund for adaptation adminis¬tered by the United Nations. Developing coun¬tries, says Yohe, "have been pushing for four or five years for the creation of these sorts of things, and frankly they have a thousand legal legs to stand on." The United Nations Frame¬work Convention on Climate Change, for one, commits rich countries to assisting the most vul¬nerable developing nations.
Adaptation is a tricky affair in part because local factors make universal solutions impossible. In Bangladesh, for instance, the govern¬ment's attempts to evacuate flood plains before cyclones hit failed because poor farmers refused to leave behind their cattle. The government's solution was to build simple earth mounds on the otherwise flat plains, which farmers could escape to—with their cattle—when the waters rose. The example shows that money alone won't solve the myriad problems of adaptation. Potential solutions will still need to be tailored to local situations.
Beyond the rich-poor divide, the list shows that some countries punch well below their weight. Middle Eastern nations rank lower than other countries of similar income, largely be¬cause theyVe underinvested in development pro¬grams and institutions that would raise their ability to adapt Saudi Arabia, with a per capita income of $12,000, ranks 49th, two spots below Kyrgyzstan, which has a per capita income of $1,700. One reason is that Saudi Arabia scores poorly on water-resource management, putting it at risk for increased droughts as rainfall pat¬terns alter. Other countries perform better than expected. Costa Rica ranks 37th better than its neighbors, because it has paid greater attention to its environment in the past by, for example, protecting a quarter of its land in nature reserves. That bodes well for the likelihood that it will rise to future challenges such as improving hurricane evacuations as storms grow more intense. As the case of Costa Rica shows, the adapt¬ability of a country to global warming has much to do with its environmental stewardship over¬all. Researchers at Yale developed their own ranking of countries, called the Environmental Performance Index, that takes account of envi¬ronmental performance on 16 indicators rang¬ing from water resources to air quality. The EPI hews surprisingly close to CIESIN*s vulnerabili¬ty index. Developed countries earn top marks, with Baltic countries still outperforming the others. (Sweden and Finland remain in the top three, but New Zealand takes top place.) Poor African and Asian nations pull up the rear. Cur¬rent environmental performance tttells you who has developed the underlying economic struc¬tures that will allow them to address challenges like climate change," according to Dan Esty, a Yale professor who helped create the list. "Coun¬tries that have sophisticated environmental-management capacity," he adds, "will take action not only to reduce greenhouse gases but also to build structures that will provide defenses against the potential impacts of climate change, whether that's building sea walls or helping farmers shift to new crops as changes in agricul¬ture emerge." The challenge of global warming, it seems, is inextricably bound up in the overall challenge of maintaining the environment.


MELTING POLE
NEWSWEEK: How will we know If dlntsto cn&n£o is out of control?
"If CO2 stays high, the planet will warm 2 degrees C by 2030".
GEORGE MONBIOT - Environmentalist and author of 'Heat: How to Stop the Planet From Burning'

BY WILLIAM UNDERHILL

TIME WAS WHEN THE POLAK bears looked like the best hope for Churchill, Manitoba. The tiny settlement (population: 1,000) in northern Canada had seen the clo¬sure of a nearby military base, and its port was in decline. Only the bears that roamed the tundra—this is the self-styled Pblar Bear Capital of the World—and the beluga whales in the waters of the adjacent Hudson Bay pulled in visitors. Ten years ago, Ottawa decided to cuts its losses and sell the port to the U.S. rail¬road company OmniTRAX for just $1 and a promise to invest in its creaky infrastructure. Mike Ogborn, the company's managing direc¬tor, says: "We stepped in when no one else want¬ed to be there."
Smart move. The slow disappearance of the polar ice cap is transforming Churchill's pros¬pects. The bears may be unhappy, but the entire region, stretching from Alaska to the northern tip of Norway and on to Siberia, is acquiring new economic and geostrategic significance. Oilmen yearn for easier access to the mineral wealth that lies beneath the sea; shipping com¬panies talk of new year-round sea lanes over the top of the world that will slash journey times. In a decade, three weeks have been added to the Arctic shipping season, which now stretches from mid-July to late November. This year the port expects to receive up to 850,000 tons of wheat bound for locations around the world, more than twice the 1997 figure.
Any optimism being felt in Churchill looks well placed. Temperatures in the Arctic have been rising faster than anywhere else in the world, and the dense sea ice that's covered the ocean for the past 30,000 years, fluctuating with the seasons, is thawing fast. Over the past three decades, its average extent has shrunk by nearly a million square kilometers, the size of Texas and Arizona combined. "Every winter the ice doesn't extend so far, every summer it contracts a little further," says Barry Smit, professor of global climate change at the University of Guelph. Some models predict that the North Pole itself could unfreeze by the end of the century.
Of course, the warm-up has nasty implications for the 10 million or so residents of the High North scattered across the eight countries (apart from Canada, they comprise Denmark, Finland, Iceland, Norway, Russia, Sweden and the United States) that border the Arctic. The meltdown will rob the natives of their traditional hunting grounds and the caribou and reindeer that are sometimes critical to their diet
But for the farsighted, the Arctic is a new Klondike ripe for exploitation. A 2000 study by the U.S. Geological Survey estimated that the Arctic could hold a quarter of the world's un¬tapped oil reserves. That's not to mention plenti¬ful stocks of natural gas. The continuing pres¬ence of the ice and the need for exploration mean it may be at least 20 years before the first wells are tapped, but the excitement is already building. "If you go to Greenland, all they talk about is the great oil adventure that's to come," says Frede Jensen of the Danish Institute of International Studies in Copenhagen. Indeed, politicians from Greenland—a self-governing territory of Denmark—are now pressing for con¬trol over their own resources.
The energy industry is squaring up for the challenge. Boom times are forecast for the Rus¬sian port of Murmansk—one of the few in the region that are ice-free throughout the year—as the state-owned Gazprom plans the develop¬ment of the vast offshore Shtokman gas field above the Arctic Circle. Meanwhile, this year's merger of Norway's two largest energy compa¬nies—Statoil and Norsk Hydro—will create a na¬tional champion large enough to tap the Arctic's newly accessible petroleum. Its efforts can ex¬pect enthusiastic support from Western govern¬ments anxious to find more friendly supplies. "This is not oil from the Mideast," says Tbm Lof-tus, a former U.S. ambassador to Norway. "It may be expensive to extract, but the political ex¬pense per barrel is less."
Other riches are to be found above the seabed. A world greedy for fish but dependent on rapidly depleting stocks can expect a wel¬come boost as trawlers move farther into once frozen waters. "If the Chinese all start eating fish fingers made from cod, they have got to get the fish from somewhere," says Indra Overland of the Norwegian Institute of International Affairs. For good measure, scientists look forward to ex¬ploring the formerly inaccessible waters, which may swarm with unknown algae and other organisms.
Small wonder that ancient territorial disputes—once of in¬terest only to mapmakers—are gaining new significance. Cana¬da and the United States are al¬ready tussling over their mar¬itime boundary in the Beaufort Sea between the Yukon and Alaska. Lawyers from a clutch of countries are dusting off copies of the 1920 treaty that governs the status of the Spitsbergen ar¬chipelago on the edge of the Arc¬tic Circle. And Russia has staked a claim at the United Nations to the North Pole itself.
More wrangles may follow as the ice clears. Consider the Northwest Passage, the tortuous and usually icebound route through the islands off the Canadian mainland that might in time become another maritime highway. Does it con¬stitute an international seaway, as Washington maintains, open to commercial vessels—and war¬ships—of all nations? Or are the waters under Ottawa's control, as it insists?
But don't expect a return to cold-war-style confrontations, with nuclear subs playing cat-and-mouse games under the ice. Future battles will more likely be diplomatic and scientific ones, as geologists seek to establish the extent of their nations' underwater continental shelves, a key measure in determining who owns which patch of the seabed. And these struggles are un¬likely to be zero-sum games.
Russia, for example, wants to start using the so-called Arctic Bridge—a route around the top of the world—but not for defense purposes. Rather, it hopes to use the route to speed its oil and gas to Western markets. A more navigable Arctic seems likely to profit everyone but the natives (and those polar bears). Canada, for ex¬ample, is already holding talks with Russia over allowing the latter's powerful fleet of nuclear icebreakers to keep a sea lane open in all sea¬sons. As both countries are starting to recognize, if Churchill wins, so will Murmansk.



Follow the Butterflies
Changing weather patterns have long forced populations to move, whether man or beast. And so it will be in the future.

BY ESTHER BINTLIFF

The moth known as Clan¬cy's Rustic had never been seen in northwest¬ern Europe. So what was it doing fluttering in a garden in Kent a few years ago? According to Britain's Centre for Ecology and Hydrology, moths and butterflies once found only in the Mediterranean and North Africa are venturing into Northern Europe in unprecedented numbers. The cause, says chief researcher Tim Sparks: global warming.
Just as Al Gore called the melt¬ing of the polar ice "the canary in the coal mine," so are migrating insects a bright yellow warning. With butterflies on the move, says Sparks, could people be far be¬hind? Climate-induced migration is a survival mechanism as old as life. Human mobility helped cul¬tures sidestep extinction and often worked as a catalyst for growth and evolution. It could do so again. "Environmental refugees could be¬come one of the foremost human crises of our time," says Norman Myers, an environmental scientist at Oxford University who once painted an infamously scary scenario: 200 million environmental refugees by 2050—"a massive crisis," compounded by "famine and starvation."
That was in 1995. Today, his apocalyptic vision is accepted as a real possibility. Impoverished and climate-sensitive nations like Bangladesh and Kenya simply don't have the resources to provide relief for mass numbers of dis¬placed people. Nor is there spare cash for construction projects-dikes and water reservoirs, for ex¬ample—that could mitigate climat¬ic calamities. In 1996, Myers estimated that sea-level rises in¬duced by global warming would threaten the lives of 26 million people in Bangladesh, 73 million in China and 20 million in India. In the Mandera district of northeast¬ern Kenya, a fourfold increase in drought has already forced half a million pastoral farmers to aban¬don their way of life.
Many developed countries, by contrast, could end up as winners. The Scottish government, for in¬stance, is sponsoring "Highland 2007," promoting its northern moors as a desirable place to live in an effort to arrest declining population. Underpopulated areas like Sweden, a country the size of California but with a population of only 8 million, could reap the re¬wards of an influx of skilled work¬ers, as might Norway and Finland. And as urban-heat islands like London, Paris and Tokyo turn air¬less and muggy, internal migration could usefully redistribute popula¬tion from cities to the countryside.
Archeologist Arlene Rosen of University College London, author of a new book called "Civilizing Cli¬mate," notes how certain ancient societies adapted to climate change. "For every society that collapsed, there was one next door that got stronger." Droughts in Chi¬na from 1900 to 1500 B.C. were accompanied by a period of growth and trade. And for 5,000 years the Sahara was green and fertile, until it began to dry up in 4000 B.C., causing the large-scale migration of people to the Nile region, a key step in the creation of Egyptian civilization. "Humans," says Rosen, "are a resilient species."


MOSQUITO TRAJECTORY
"MALARIA ISNT AN EXCLUSIVELY TROPICAL, OR EVEN A LOWLAND, DISEASE. IT USED TO BE COMMON IN NORTHERN EUROPE, AND ONE EPIDEMIC NEARLY REACHED THE ARCTIC CIRCLE".

BY JASON OVERDORF

MOSQUITOES LIKE WARM AIR, and they breed in water—that much we know. It stands to rea¬son that the bugs would flourish in a world that is getting warmer and wetter. "We're seeing changes in the Hi¬malayas, the highlands of Africa, in the Andes and up into Mexico and in other places in Asia, too," says Paul Epstein, associate director of the Center for Health and the Global Environment at Harvard University. "We're seeing a very con¬sistent pattern in highland regions throughout the globe." Is this a taste of what's to come?
Some studies say yes. One found that tem¬perature increases from 0.5 degrees to 3 degrees can double the population of Anopheles mosqui¬toes, which carry malaria, and double the speed at which dengue incubates in the Aedes aegypti mosquito, suggesting that its infectious life would increase. And temperature rises can ex¬tend a mosquito's range and lengthen the biting season. Climate models have the risk of catching dengue rising to 74 percent by 2050 and the number of malaria infections by 50 million to 80 million cases per year by 2100.
If these studies are correct, the losers in the global-warming lottery would include much of Brazil and the highland re¬gions of Latin America, Asia and Africa, as well as Ethi¬opia, South Africa and Zim¬babwe. Dengue may also ex¬pand outward from the tropical regions where it is currently concentrated, as signaled by recent outbreaks in northern Argentina and Australia. The winners, of a sort, would include regions that will get drier—the Ama¬zonia region of Brazil, south¬ern Honduras and eastern India. It would be an even bet in areas that already suf¬fer from year-round malaria, such as much of Africa, and those that have good public health, like Singapore and Northern Europe.
Many scientists are skep¬tical, however, of the link be¬tween climate and disease. Historically, neither dengue nor malaria has ever been an exclusively tropical, or even a lowland, disease, says the In-stitut Pasteur's Paul Reiter, a specialist in mosquito-borne diseases. Malaria epidemics were once common in Northern Europe, and one almost reached the Arctic Circle in the 1920s. Both diseases' disappearing from the north have more to do with economic conditions than climate, he says. Outbreaks also aren't always closely linked to mosquito popula¬tions. Between 1980 and 1999, for instance, northern Mexico had 62,000 cases of dengue, but Texas had only 64, despite having twice as many mosquitoes. uIt's very simplistic to say that higher temperatures mean more malaria or dengue," says Reiter. "There are a host of more important factors."
Chief among these factors is human activi¬ty—deforestation, irrigation, the migration of people into malaria-prone areas, war and civil strife, drug and insecticide resistance and, above all, poverty. Whereas the draining of marshes for dryland cultivation helped nearly eliminate malaria in Europe, turning deserted swamps into populous rice fields has caused dramatic in¬creases in infection in Asia. Likewise, Mexicans who live without mosquito screens or closed sewers are far more vulnerable to mosquito-borne diseases than Texans who have air condi¬tioning. Climate-disease models tend to gloss over these details—making picking future win¬ners and losers an uncertain business.
With ALEXANDRA SENO in London



WARS FOR WATER?
INCREASED TENSIONS ARE NOT NECESSARY, OR EVEN UKELY. MANY AREAS OF THE WORLD ARE IN FOR MORE PRECIPITATION. AND EVEN DRYING REGIONS ARE LEARNING TO CO¬OPERATE AND ADAPT.

BY MICHAEL KLARE

FOR YEARS, EXPERTS AND PUNDITS have predicted that conflicts will in¬crease over an ever scarcer and more valuable commodity: water. The fear has been that as populations grow and development spreads, vicious battles will erupt between water-rich and water-poor nations, par¬ticularly in major river basins where upstream nations control the flow of water to those down¬stream. 1b the doomsayers, global warming will only make those battles worse by decreasing rain¬fall and increasing evaporation in critical areas.
TTie argument has a certain logic. Consider the Colorado River, a major water source for sev¬en U.S. states and part of northwestern Mexico. Even now the Colorado can barely meet the needs of the many millions who rely on it If wa¬ter levels drop, according to Peter Gleick of the Pacific Institute in Oakland, California, it "could derail the system altogether," igniting bruising fights over ever-diminishing supplies. Things could get even uglier over the Nile (shared by Egypt, Ethiopia, Sudan, Kenya and Uganda), the Jordan (shared by Syria, Lebanon, Israel and Jor¬dan), the Tigris-Euphrates system (shared by Turkey, Syria and Iraq) and the Indus and Ganges-Brahmaputra systems (shared by India, Pakistan, Nepal, and Bangladesh).
Some of these rivers have almost sparked wars before: Egypt has repeatedly threatened military action if Kenya, Uganda or Ethiopia di¬verted the Nile, and Iraq, the last state in the Eu-phrates's journey, mobilized its troops against Syria in 1975 when Damascus cut off the tap.

It turns out, however, that such conflicts are not necessary or even likely. For one thing, many areas of the world are in for more, not less, precipitation in the years ahead. The Zam¬bezi River in Mozambique has already flooded its banks twice in the past decade. More-northerly regions such as Canada, Scandinavia and Siberia should also expect a lot more rain. Already these areas are responding; Mozam¬bique, for example, plans to build a hydropow-er dam on the Zambezi with Chinese financing, which could produce 2,000 megawatts of electricity for use at home and sale abroad. Coupled with the longer growing season expected up north as the weather warms, new irrigation projects should also lead to an in¬crease in food production.
More to the point, increased rainfall could di¬minish tensions between certain states, making the risk of water wars lower than it's been in the past For example, some long-term models show heavier precipitation in the highlands of Ethiopia and Central Africa, foretelling rising water levels in the Nile. And higher expected lev¬els of rain in northern Europe could be used to mitigate the parching of the south.
Even in places that get less rain, conflict is not a given, since a number of drying regions are adapting to the change by building new dams and reservoirs or embarking on collaborative projects to make sure all those affected get the water they need. Tkke the Mekong. China con¬trols the river's headwaters, and has worried the downstream states of Cambodia, Laos, Thai¬land, Burma and Vietnam by planning eight gi¬ant dams on the upper river, of which two are completed and two are under construction. Once finished, these dams will provide hy-dropower and irrigation for Yunnan, one of Chi¬na's poorest regions. But they will also alter the Mekong's flow into the lower-basin states, inter¬rupting the feeding and breeding patterns of valuable fish (including the endangered giant catfish) and depriving vital irrigation water to as many as 60 million people.
Fortunately, as Aaron Wolf of Oregon State University, an expert on the politics of multina¬tional river basins, points out, Cambodia, Laos, Thailand and Vietnam are taking smart measures to protect themselves. In 1995 they established the Mekong River Commission (MRC), which sets common goals for develop¬ment of the river and studies the potential im¬pact of proposed waterworks, hoping thereby to prevent upstream projects from harming downstream habitats. China has already been persuaded to accept observer status in the or¬ganization. If it could be convinced to become a full-fledged member, the commission stands a good chance of managing the river's water in a way that benefits everyone. This might entail redesigning China's as-yet-uncompleted dams on the upper Mekong to maximize their basin-wide utility, serving as storage reservoirs when rainfall is plentiful and releasing water when rains diminish.
Similar efforts would work well elsewhere. In South Asia, for example, India should work with Pakistan as their relations thaw to develop a joint plan for the Indus River, one that takes account of dramatic shifts in annual rainfall and the expect¬ed melting of the Himalayan glaciers. Here too this could entail the construction of new dams and reservoirs at higher, cooler elevations.
Environmentalists warn, however, that Such measures alone will not overcome the impact of climate change* loo often, says Lori Bottinger of the International Rivers Network, these projects ignore "the poorest of the poor," who are the most likely to suffer from flooding and drought That is why, she argues, these large-scale proj¬ects must incorporate small, localized adapta¬tion efforts such as rainfall harvesting (collect¬ing rainwater in rooftop reservoirs for household use) and greater assistance for those displaced by floods. The MRC has already un¬dertaken several such efforts.
As all this suggests, the geopolitical forecast for global warming is a lot more complicated than previously assumed. Newly water-rich states are already starting to reap the benefits of their wetter climates, and with careful planning, they and even less fortunate nations can mini¬mize the risks and maximize the benefits for all. Even as the world warms, the specter of water wars—which has long haunted governments, climate experts and political scientists—could well diminish, leading to less, not more, conflict in the years ahead.

KLARE is the Five College Professor of Peace and World Security Studies at Hampshire College and the author of "Resource Wars: The New Landscape of Global Conflict."



WHY SO GLOOMY?
LOOKING BACK ON THE HISTORY OF THE EARTH'S CLIMATE, ITS APPARENT THAT THERE'S NO SUCH THING AS AN OPTIMAL TEMPERATURE-ACUMATE AT WHICH EVERYTHING IS JUST RIGHT.

BY RICHARD S.LINDZEN

JUDGING FROM THE MEDIA IN RECENT MONTHS, THE DEBATE over global warming is now over. There has been a net warming of the earth over the last century and a half, and our greenhouse gas emissions are contributing at some level. Both of these statements are almost certainly true. What of it? Recently many people have said that the earth is facing a crisis requiring urgent action. This statement has nothing to do with science. There is no compelling evidence that the warming trend weVe seen will amount to anything close to catastrophe. What most commentators—and many scientists—seem to miss is that the only thing we can say with certainly about cli¬mate is that it changes. The earth is always wanning or cooling by as much as a few tenths of a degree a year; periods of constant average temperatures are rare. Looking back on the earth's climate history, it's apparent that there's no such thing as an optimal temperature—a cli¬mate at which everything is just right The cur¬rent alarm rests on die false assumption not only that we live in a perfect world, temperaturewise, but also that our warming forecasts for the year 2040 are somehow more reliable than the weatherman's forecast for next week.
A warmer climate could prove to be more beneficial than the one we have now. Much of the alarm over climate change is based on igno¬rance of what is normal for weather and climate. There is no evidence, for instance, that extreme weather events are increasing in any systematic way, according to scientists at the U.S. National Hurricane Center, the World Meteorological Or¬ganization and the Intergovernmental Panel on Climate Change (which released the second part of this year's report earlier this month). Indeed, meteorological theory holds that, outside the tropics, weather in a warming world should be less variable, which might be a good thing.
In many other respects, the ill effects of warming are overblown. Sea levels, for example, have been increasing since the end of the last ice age. When you look at recent centuries in per¬spective, ignoring short-term fluctuations, the rate of sea-level rise has been relatively uniform (less than a couple of millimeters a year).
There's even some evidence that the rate was higher in the first half of the twentieth century than in the second half. Overall, the risk of sea-level rise from global warming is less at almost any given location than that ffc>m other causes, such as tectonic motions of the earth's surface.
Many of the most alarming studies rely on long-range predictions using inherently untrust¬worthy climate models, similar to those that can¬not accurately forecast the weather a week from now. Interpretations of these studies rarely con¬sider that the impact of carbon on temperature goes down—not up—the more carbon accumu¬lates in the atmosphere. Even if emissions were the sole cause of the recent temperature rise—a dubious proposition—future increases wouldn't be as steep as the climb in emissions.
Indeed, one overlooked mystery is why tem¬peratures are not already higher. Various models predict that a doubling of C02 in the atmosphere will raise the world's average temperature by as little as 1.5 degrees Celsius or as much as 4.5 degrees. The important thing about doubled C02 (or any other greenhouse gas) is its "forc¬ing"—its contribution to warming. At present, the greenhouse forcing is already about three-quarters of what one would get fix>m a doubling of C02. But average temperatures rose only about 0.6 degrees since the beginning of the in¬dustrial era, and the change hasn't been uni¬form—warming has largely occurred during the periods from 1919 to 1940 and from 1976 to 1998, with cooling in between. Researchers have been unable to explain this discrepancy.
Modelers claim to have simulated the wanning and cooling that occurred before 1976 by choosing among various guesses as to what effect poorly ob¬served volcanoes and unmeasured output fix>m the sun have had. Hiese factors, they claim, don't ex¬plain the wanning of about 0.4 degrees C between 1976 and 1998. Climate modelers assume die cause must be greenhouse-gas emissions because they have no other explanation. Tliis is a poor substitute for evidence, and simulation hardly constitutes ex¬planation. Ten years ago climate modelers also couldn't account for the wanning that occurred fix>m about 1050 to 1300. They tried to expunge the medieval warm period from die observational record—an effort that is now generally discredited Hie models have also severely underestimated short-term variability £1 Nino and the Intraseason-al Oscillation. Such phenomena illustrate die abili¬ty of the complex and turbulent climate system to vary significantly with no external cause whatever, and to do so over many years, even centuries.
Is there any point in pretending that CO2 in¬creases will be catastrophic? Or could they be modest and on balance beneficial? India has warmed during the second half of the 20 th cen¬tury, and agricultural output has increased greatly. Infectious diseases like malaria are a matter not so much of temperature as poverty and public-health policies (like eliminating DDT). Exposure to cold is generally found to be both more dangerous and less comfortable.
Moreover, actions taken thus for to reduce emissions have already had negative conse¬quences without improving our ability to adapt to climate change. An emphasis on ethanol, for in¬stance, has led to angry protests against corn-price increases in Mexico, and forest clearing and habitat destruction in Southeast Asia. Carbon caps are likely to lead to increased prices, as well as corruption associated with permit trading. (Enron was a leading lobbyist for Kyoto because it had hoped to capitalize on emissions trading.) The alleged solutions have more potential for ca¬tastrophe than the putative problem. The conclu¬sion of the late climate scientist Roger Revelle—Al Gore's supposed mentor—is worth pondering: the evidence for global warming thus for doesn't war¬rant any action unless it is justifiable on grounds that have nothing to do with climate.
Lindzen is the Alfred P. Sloan Professor of Meteorology at the Massachusetts Institute of Technology. His research has always been funded exclusively by the U.S. government. He receives no funding from any energy companies.


Листопад 2006
■    КЛІМАТ: “Парасолька” для Землі
16 листопада, 2006
Науковці з Арізонського Університету запропонувкли такий спосіб боротьби з ґлобальним потеплінням: величезна космічна парасолька діаметром 7 тисяч кілометрів, виведена на висоту 1,5 мільйона кілометрів, вкриє тінню частину земної кулі. А далі – світло Сонця, проходячи крізь штучну хмару, частково ухилятиметься вбік, завдяки чому освітлюваність земної поверхні знизиться на кілька відсотків. Цього вистачить, вважають автори ідеї, для компенсації наслідків зростання температури атмосфери Землі і Світового Океану. Реалізація сміливого плану, як підраховано забере 25 років і обійдеться у 100 міль’ярдів доларів за кожен рік роботи, але одноґрамові сріблясті повітряні кульки – так виглядають мікросупутники – окупляться сторицею. Я. Яцків, директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України: “Проект космічної “парасольки” не вдасться реалізувати без ретельної роботи над всіма його складовими. Хоча б тому, що ніхто нині ще точно не відповів, що є причиною ґлобального потепління. Важко спроґнозувати як космічна “парасолька” вплине на екосистему Землі і навколишнього космічного простору. Перш ніж запускати в космос трильйони супутників, треба зробити все для того, щоб усунути антропоґенні чинники ґлобального потепління на Землі. А ще слід було б остаточно з’ясувати, чи є саме сонячне проміння причиною ґлобального потепління”.

■    TOP STORY – ҐЕОЛОҐІЯ: Ядро росте
16 листопада, 2006
Радіус внутрішнього твердого ядра Землі збільшився за десятиліття на 1 – 1,5 кілометра, як мінімум, в одному районі – під Центральною Африкою. Такого висновку дійшов Лянцзін Вен з Нью-Йоркського Університету, вивчивши дані двох землетрусів 1993 і 2003 років в районі Південних Сендвічевих островів. З’ясувалося, що сейсмічні хвилі, породжені землетрусом і відбиті від поверхні внутрішнього ядра, в 2003 році досягли трьох сейсмічних станцій в Росії і Кирґизтані на 39 – 70 мілісекунд швидше, ніж в 1993 році. це свідчить, як вважає науковець, про локальне збільшення радіусу внутрішнього ядра в районі розташованому посередині між епіцентром землетрусу і сейсмічними станціями, тобто під Центральною Африкою. Вважається, що внутрішнє ядро росте за рахунок ствердіння внутрішніх шарів розплавленого зовнішнього ядра. Зміна радіусу внутрішнього ядра може пояснюватись не тільки його приростом, а й тим, що внутрішнє ядро, можливо, має нерівну поверхню з виступами і впадинами. Дані свідчать про те, що внутрішнє ядро обертається відносно зовнішніх шарів Землі.

■ PLANET X: Fire in the sky
Delaware beach, November 16, 2006



■    ПОГОДА: А ведмеді ще не сплять
23 листопада, 2006
Зазвичай вже в середині листопада ведмеді сплять в барлогах, солодко посмоктуючи лапу. Та через теплу цьогорічну осінь вони досі вештаються лісами, не знаходячи собі спокою. Начальник відділу мисливського господарства обласного управління лісового господарства Василь Бурмас вважає, що через аномалії погоди тварини просто втратили орієнтир в часі. Не лише ґлобальне потепління загалом, а й незвично тепла цьогорічна осінь збили ведмедів з пантелику, вони думають, що залягати в зимову сплячку ще рано. В деяких реґіонах дощі підтоплюють берлоги і тваринам доводиться шукати нові місця для зимового відпочинку. А чим пізніше вони їх знайдуть, тим більше жирового запасу втратять. Тож підвищується ймовірність того, що ведмеді прокинуться завчасно. Наші ведмеді, на відміну від сибірських, вистачає і 2-3 місяці сплячки, а деколи і двох тижнів. Цікаво, що вони мусять залягти ще до першого снігу. Якщо не встигнуть, то спати вже не будуть – будуть боятися, що по свіжих слідах на снігу викриють їхній барліг. (ДО РЕЧІ: ведмеді в Україні водяться в чотирьох областях – на Закарпатті 140 особин, на Івано-Франківщині 120, на Львівщині 53, і на Чернівеччині 51. Разом 334 тварини).


Грудень 2006
■    УРЯД: База на Місяці
6 грудня, 2006
НАСА оголосила про плани будівництва на поверхні Місяця міжднародної станції. На орбіту Місяця експедицію доставить пілотований космічний корабель “Оріон”. Величезний контракт на будівництво “Оріону” припаде концернові Lockheed Martin. Перші випробування “Оріона” заплановано на 2009 рік. Якщо вони пройдуть успішно, то в 2014 році НАСА відправить перший людський екіпаж на орбіту Місяця в кораблі “Оріон”, але на поверхню супутника астронавти висаджуватись не будуть. Якщо і цей етап пройде без ускладнень, то в 2020 році на Місяць буде висаджено експедицію з чотирьох астронавтів, які зокрема збудують постійну базу. На поверхню передбачають сісти за допомогою принципово нового космічного апарату, здатного приземлятися в будь-якій точці місячної поверхні і вільно пересуватися нею. В ньому також будуть жити члени експедиції доти, доки буде збудовано постійну базу. Перші чотири роки облаштування місячної бази астронавти перебуватимуть на станції щонайменше тиждень, але вже з 2024 року члени експедицій зможуть проводити на поверхні Місяця до шести місяців.Передбачається, що постійна база з’явиться на одному з полюсів Місяця в 2024 році, через чотири роки після того, як на Місяць в друге в історії висадяться астронавти. Найімовірніше база постане на південному полюсі Місяця – там найкращі умови – більша кількість сонячного світла для виробництва електроенерґії, поблизу може знаходитись вода і сировина потрібна для виробництва палива. Це єдиний спосіб, щоб утриматися там протягом двох десятків років. Найважливішою метою мешканців бази має бути підготовка наступних місій НАСА, в тому числі пілотованого польоту на Марс. На поверхні Місяця також можна буде здійснювати точні астрономічні спостереження і наукові експерименти. Не йдеться про те, щоб залишити кілька слідів і встановити прапор – каже Джон Лонґсдон з Інституту Космічної Політики в Університеті Джорджа Вашинґтона.
НАСА не розголошує вартості будівництва місячної бази. Відомо, що на це підуть кошти з проґрами шатлів, які будуть виведені з експлуатації в 2010 році. американці усвідомлюють, що цей задум перевершує навіть їхні можливості, тому до співпраці будуть запрошені інші країни, а також приватні фірми. Відомо, що базу американці хочуть будувати разом з космічними аґенціями Європи, Японії і Росії. Китайцям, найімовірнішне, співпраці пропонувати не будуть – вони ще раніше оголосили, що мають намір самостійно вислати людей на Місяць, а в майбутньому збудувати там базу.

■    ПОГОДА: В Славському моляться на сніг
7 грудня, 2006
Тепла зима на Львівщині не стане на заваді любителям зимового відпочинку – запевняють в Славському. Зазвичай з настанням зими на гірськолижних базах Славського людно. Туристи з України і з-за кордону приїжджають повозитися на лижах і подихати свіжим гірським повітрям. Але цього року зима виявилась невдалою, лижники до славського не їдуть. Відкриття лижного сезону планують десь після 25 грудня. В містечку не роблять проблеми з того, що гори стоять без снігу. І сподіваються, що він таки випаде – рано чи пізно.

■    TOP NEW – ПОГОДА: Зима йде на рекорд
7 грудня, 2006
Володимир Лис, “народний синоптик”:
Останні дні листопада радше нагадують ранню весну, ніж переддень зими. Погодні умови на планеті мають циклічний характер. Кожних 800-900 років людство переживає спекотні періоди, які поступово змінюються на міні-льодовикові. І навпаки. Нині ж ми увійшли в цикл, який характеризуватиметься значним потеплінням: зими будуть м’якими, а літо – спекотним. Давньоруські, французькі, німецькі, норвезькі і навіть китайські хроністи вели спостереження за погодними умовами. З їхніх праць можна з’ясувати, що в історії Європи був період, коли панувала небувала спека. Один з французьких хроністів в ХІ столітті писав, що “ми вже 15 років не бачили снігу”. Десь з середини ХV століття розпочався міні-льодовиковий період, коли сніг випадав взимку не тільки, скажімо, у Москві, а й в Лондоні. Було таке, що в 1603 році в Москві сніг випав в серпні і пролежав до травня наступного року! як стверджують літописи, похолодання тривало до середини ХVIII століття. Нині ж маємо цикл потепління. З кожним роком в Європі ставатиме все спекотніше. Це стосується і України. Цікаво, що погодні умови перших років ХХІ століття дуже нагадують погоду, яка панувала на європейському континенті на початку ХІХ століття.
О. Кальницька, завідувач сектору метеоролоґічних проґнозів Українського гідрометцентру:
Погода нині – це, безперечно, аномалія, температура в нас набагато вища за норму. Наприклад 28 листопада були перекриті абсолютні максимуми для цього дня. А 25 листопада зафіксовано температуру 14 ґрадусів. До того абсолютний максимум був 12,8 ґрадуса в 1926 році. Та вже до Різдва може лежати глибокий сніг. Згадайте початок місяця, коли сніговий покрив був 16 сантиметрів. Останній раз таке спостерігалося в 2002 році. а от у 1995 – 1996 роках зима тривала пів року. І була вона абсолютно екстремальною, без відлиг. Науковці зазначають, що цьогорічна зима може стати рекордно теплою. Та це дуже важко спроґнозувати стовідсотково.

■    ПОГОДА:
12 грудня, 2006
На Закарпатті цвітуть троянди!!!

■    TOP STORY – ПОГОДНІ ЗМІНИ: Аномальний 2006-й
12 грудня, 2006
Нинішнього року зафіксовано багато незвичайних явищ
За даними експертів, температура на поверхні планети в 2006 році на 0,42 ґрадуса перевищила середньорічну температуру в 1961-1990-х роках. Цього року зафіксовано багато незвичайних аномальних явищ. Так, в багатьох країнах Європи осінь була найтеплішою за останні століття. У Великій Битанії такої теплої осені не було з XVII століття, а в Данії і Нідерландах – з 1918 року. аномально тепла погода спричинила природні катаклізми. Тривала посуха охопила ряд африканських країн, зокрема Ефіопію, Кенію, Сомалі. Спека спровокувала масштабні лісові пожежі. В США від початку року згоріло понад 3,8 млн гектарів лісів. Крім того, 25 вересня над Антарктидою зафіксували максимальний розмір діри в озоновому шарі, який захищає все живе від сонячної радіації. Подаьше зростання температур може мати для планети катастрофічні наслідки, попереджають науковці.

    ПОГОДА:
14 грудня, 2006
Марія Стефанія, народна цілителька:
Говорити про те, коли за народними прикметами випаде сніг, недоречно. Бо сьогодні ці прикмети зовсім не збігаються з нашим життям. Жодна прикмета вже не діє! Тому ніхто вам не скаже, коли буде сніг. Бог, коли вважатиме за потрібне, тоді і дасть його людям. І ніхто – ні синоптики, ні науковці, ні народознавці – не зможуть цього вгадати.

    TOP NEW – ПОГОДНІ ЗМІНИ: Зима. Сади цвітуть…
14 грудня, 2006
Напрочуд тепла осінь і сонячна зима збивають з пантелику не лише людей, а й природу
Тільки й чутно: то у Лондоні зацвіли троянди, то у Луцьку розпустилась верба. Овочівники знову збирають повноцінний врожай вітамінної зелені, а садівники не на жарт занепокоєні. Деякі плодові дерева і ягідні кущі ось-ось заквітнуть вдруге цього року! Тривожно те, що подекуди ягідники (смородина, порічки) так і не закінчили свого росту і не вступили в стан спокою. Спостерігається деференція – набубнявіння і розпускання бруньок. Це ж стосується і плодових дерев – сади і кущі ще, чого доброго, можуть зацвісти вдруге. Нажаль на це неможливо вплинути. Але швидше за все до цього не дійде. Все ж таки ночі досить холодні, вранці спостерігаються заморозки, а вдень повітря прогрівається до 5-7 ґрадусів. Цього недостатньо, щоб кущі і дерева зацвіли. Зимове цвітіння – це аномалія. Врожаю, звісно, з “зимового” цвіту не збереш – не буде зав’язків. Крім того, передчасне цвітіння висмоктує сили з дерев і кущів, виснажує насадження. Навесні вони не матимуть достатньо поживних речовин, тож цвіту на них не буде. Та будемо сподіватися, що “налиті” бруньки добре перезимують. Якщо вдарять 20-25 ґрадусні морози і не буде снігу, бруньки вимерзнуть. Бруньки, які розпустилися, вимерзають при мінус п’яти ґрадусах. Дерева і кущі не загинуть, але врожаю годі чекати.

■    ПОГОДА: Зима. а в небі – літо
28 грудня, 2006
На католицьке Різдво у небі над Ужгородом всіма барвами засяяла веселка. Метеоролоґи кажуть, що Закарпаттям проходив специфічний атмосферний фронт. Він, хоча і не спричинив великих опадів, викликав високу вологість повітря. От у небі над Ужем і з’явилась веселка. “Веселка – незвичне для зими явище. Втім погода у нас також не зимова” – каже В. Блох, заступник директора Закарпатського обласного центру метеоролоґії. Не зміниться погода і на свята. Опадів в перші дні нового року ужгородські синоптикине очікують. У краї, щонайменше протягом першого тижня 2007 року буде… осінь.

■    ПОГОДА Зроби собі сніг
28 грудня, 2006
Найбільші українські гірськолижні курорти не приймали туристів майже цілий грудень. Лише наприкінці року на Драґобраті (Закарпаття) з’явився натуральний сніг, а на схилах Буковелю – штучний. Нині погода нарешті дозволила продукувати сніг на українських гірськолижних курортах штучними гарматами. Вони можуть працювати при температурі нижчій за мінус один ґрадус.

■    TOP STORY – ПРОҐНОЗИ: Україна майбутнього
28 грудня, 2006
В найближчі 20 років температура повітря на українських теренах зростатиме. За минуле півстоліття вона в середньому зросла на пів ґрадуса, а в наступні десятиліття потепління буде ще помітніше. Але ми це відчуватимемо тільки взимку. Загальна особливість клімату в найближчі десятиліття для України – вирівнювання температури протягом року. літо буде прохолоднішим, а взимку сніг може стати рідкістю. Він випадатиме, але швидко розтаватиме. Наші онуки навряд чи побачать стабільний снігвий покрив, навряд чи ліпитимуть сніговиків. Через 50 років ґлобальне потепління  вплине на рівень світового океану. Рівень води в Чорному і Азовському морях зросте майже на метр, щоправда через особливості місцевого рель’єфу вода не затопить значних територій, тож загалом обриси українського чорноморського узбережжя на мапах не зазнають відчутних змін. Але такі острови як Тузла, коси на кшталт Арабатської стрілки можуть зникнути, а Крим – перетворитися на острів. В той час зростання ґлобальної температури сповільниться або взагалі зміниться зниженням. Опади рівномірніше розподілятимуться по всій території України, але зросте ймовірність посух і повеней. Через 100 років на Землі вичерпаються запаси нафти і ґазу. Кількість викидів парникових ґазів зменшиться. Температура на земній кулі падатиме. Ще “не все сказали” вулкани на нашій планеті. Катастрофічні виверження в минулі епохи ставали причинами ґлобальних змін клімату і відчутних похолодань. Але похолодання триватимуть недовго – лише по кілька років.






Немає коментарів:

Дописати коментар